Історія цієї жінки може бути схожою на життя багатьох таких же дружин. Усі хочуть мати улюблену роботу, вийти заміж, народити дітей і прожити у щасті і злагоді аж до старості. Але життя вносить свої корективи.
Щовечора мій батько влаштовував скандали через побутові дрібниці, а мати, схиливши голову, слухняно продовжувала це терпіти. Ми з братом так і виросли, вислуховуючи яка вона дурепа і ні на що не здатна.
Моя мати не здобула вищої освіти, але мала диплом кухаря з ПТУ. У день її випускного на ній було легке плаття, що спадало по округлому животику. Вона була вагітна мною. А на пальці була обручка від нашого батька. Їй нещодавно виповнилось 18, але вона вже так багато встигла. Попереду було чудове сімейне життя.
Весь свій час мама приділяла нам. Через два роки у мене народився братик. Але у нашій сім’ї було мало місця для щастя. Батько продовжував принижувати маму, але її любов до нього не зникала. Він не водив її у ресторани чи кінотеатри, ніколи не гуляв із нами в парку і продовжував її всіляко обзивати. А вона обожнювала його попри все на світі.
Одного вечора батько дуже розлютився. Мама у той день пішла в магазин. Їй не вистачило коштів і жінка пішла знімати готівку до банкомата. Вона випадково натиснула не ту кнопку і карту заблокувало. Від розпачу вона ще довго не хотіла повертатися додому, щоб знову вислуховувати від чоловіка. З крику чоловіка так сильно лунали слова “нездара”, “невдаха”. Таким, як тоді ми його ще ніколи не бачили. Найгіршим було те, що мама навіть не спробувала себе захистити.
Та історія “кохання” таки закінчилась. Батько, якось повернувшись з роботи, поклав перед жінкою документи про розлучення та сказав, що йде до іншої. Звісно, мамі стало боляче, але вона не змогла заплакати. Вона розуміла, що таке життя немає продовження, а прохання вже дорослих дітей покинути тата тепер набули більшого сенсу.
Після розлучення батько наче зник. Мама вирішила піти на роботу. Спершу їй запропонували працювати посудомийкою у ресторані. Одного разу перед великим бенкетом захворів шеф-кухар закладу, подія була під загрозою. Та моя мама запропонувала свою допомогу і їй дозволили готувати. Свято вдалось, маму одразу підвищили і віддячили премією.
У мами відкрилося нове дихання. Тепер вона почала доглядати за собою. Змінила зачіску, робила ніжний макіяж і змінила гардероб. Життя починало налагоджуватися. Жінка стала помічати знаки уваги і симпатію з боку власника ресторану – Влада. Цей солідний і вродливий чоловік постійно хвалив маму. Вона часто поверталася додому з букетами квітів і світилася від щастя. Вони багато ходили на побачення і одного дня вирішили жити разом. Мою маму вже було не впізнати, це була інша – закохана, усміхнена і життєрадісна жінка.
Влад залишався хорошим чоловіком для мами і добре ставився до нас з братом. Ми нарешті змогли відчути справжню батьківську любов. Шкода, що про рідного батька ми навіть не згадуємо.
Що могло бути причиною постійних звинувачень чоловіка? Чому жінка так довго не давала собі шанс бути щасливою? Як би ви вчинили на її місці?
