Один чоловік якось зрозумів, що він надто сильно втомився від метушні та шуму. Його серце потребувало спокою, а думки ясності. В місті, де він жив, було важко медитувати та вдатися до глибоких роздумів, тому чоловік вирішив піти до лісу!
В лісі було набагато тихіше, ніж у місті, але чоловікові цього виявилося мало. Він не міг зосередитися через шелест листя, спів птахів та цокотіння коників у траві. тоді він вирішив пошукати місце ще тихіше.
Чоловік блукав лісок декілька днів і все заглядав всюди за тим тихим місцем, яке потребувало його серце. І ось йому пощастило знайти печеру. В ній було надзвичайно спокійно. Чоловік вирішив зупинитися тут, аж раптом почув, як капає вода. Ці краплі ставали все гучнішими й гучнішими з часом. Чоловік роздратувався і пішов геть.
Тоді чоловік зрозумів, він не зможе знайти місце, де абсолютно тихо. Йому потрібно створити таке. Він почав будувати невеличкий будиночок з шумоізоляцією. Пів року невпинного будівництва і хатинка готова. Тоді чоловік нарешті сів посеред кімнати й налаштувався на медитації. Але годинник на стіні не дав йому розслабитися. В гніві чоловік зірвав годинник зі стіни й безжально розбив його об підлогу.
Ну все. Тепер нічого не має заважати цьому чоловікові. Він сів, заплющив очі, розслабився і…«тук-тук, тук-тук …» – стукало його серце так голосно, як ніколи.
Мораль: наш зовнішній спокій залежить від внутрішнього. Ми не знайдемо місця гармонії, якщо її немає в нашому серці. Перестаньмо шукати помочі ззовні, всі наші проблеми вирішуються лише зсередини.
А ви вмієте налаштовуватися на спокій?
