Ми всі зневажали стару кухарку, яка працювала у нашій школі. Але один випадок змінив моє ставлення до пані Галини

Досить довго у їдальні працювала пані Галина. Вона була звичайною кухаркою, правда, ні з ким ніколи не віталася, завжди трималася осторонь. Тільки мовчки кивала головою, коли приймала замовлення. Деякі вчителі, які вже тут працювали другий десяток, почали такі плітки про неї розповідати, що гидко було слухати. 

А ми, молоді вчителі, відкрито зневажали її за те, що вона після роботи забирала додому різну їжу в баночках. Деякі думали, що у Галі чоловік п’яниця: пропиває всі гроші, і тому їсти немає що. Інші вважали, що вона від жадібності задихається: збирає гроші.

З висоти щойно отриманого вузівського диплома так легко засуджувати! Ми, що живуть «в дусі», читають розумні книги, які виховують молоде покоління – і тітка з їжею. Хіба можна порівнювати!

Якось в учительській наша компанія влаштувала посиденьки. Молода вчителька Неля читала вірші Ліни Костенко. Читала дуже добре: вечорами вона грала в поетичному театрі.

Не слухати її було неможливо. Ми завмирали від кожного слова. І відчували себе на верху поетичного блаженства. А як же інакше? Молоді, освічені, добре одягнені люди, які розуміють суть мистецтва.

Неля закінчила читати, подивилася на нас каламутним поглядом і сказала: «Поезія змушує душу жити. Якщо я перестану розуміти вірші, то перетворюся на тітку Галю». Ми з розумінням похихотіли.

Увечері мені потрібно було перевірити твори на вільну тему – про добро. Писали семикласники. Вони бачили добро і в перемозі на війні, і в праці лікаря, і в руках мами, і випеченому свіжому хлібі.

А один твір «відшмагав» мене по щоках. Від сорому закрутилася голова, піднявся тиск. Дівчинка написала, що в їхньому під’їзді живе старенька, нікому непотрібна бабуся.

І що до неї кожен день по два-три рази приходить тітка Галя. Вона приносить їжу, прибирає, виносить сміття. І робить це просто так. Виявляється, що у неї є ще кілька підопічних.

А через два під’їзди – багатодітна сім’я. І чоловік п’є. А бідна матуся намагається прогодувати своїх дітей. І до них теж бабуся приходить. На другий день в учительській я мовчки простягнув зошит з твором вчительці Нелі. Вона пробігла по ньому очима. Зблідла – і швидко вийшла.

Ми знайшли ту дівчинку, яка написала такий твір.

– Дякую. Ти розповіла нам про одну дуже хорошу людину. Знаєш, а ми колись її не помічали та навіть думали, що вона погана. Але твої слова зворушили нас до сліз.

І тоді я зачитала його при всіх однокласниках дівчинки. Відтоді тітку Галину ніхто не ображав. 

А ви вірите, що добро завжди до нас повертається? 

Daryna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector