У мене велика сім’я. Можливо, не настільки, наскільки ви можете уявити, але такі вже вважають багатодітними. Крім мене у батьків був ще син та донька – разом нас троє. І як би мама не божилася, що любить всіх однаково, ми з братом прекрасно знаємо, кому із нас вона віддає перевагу найбільше. Її улюблениця – Ярина, наша наймолодша сестра. Вона непогана дівчинка, але характер у неї, повірте, не такий простий. Такого ж і чоловіка вона собі вибрала. Тепер ця сімейка нікому спокою не дає. Мало того, що вони між собою постійно конфліктують, так ще й з усіма родичами пересварилися.
А до нас сестра взагалі перестала приїжджати. Навіть не дзвонить. До мами вона заїжджає рідко і то так, щоб ми з братом про це не знали. Неньці вона жаліється на чоловіка. Каже, що той ледар тільки те і робить, що перед телевізором сидить або на роботі пропадає. Ось і все. Зате на Ярині весь побут та ще й двійко дітей.
Мати жаліє доню. Нерідко плаче через неї ночами, тиск у неї піднімається, серце коле. Мені аж самій шкода мами і її нервів. А Ярині байдуже. ЇЙ би тільки виговоритися.
Щоразу коли наймолодша донька повертається до себе додому, мати їй по кілька сумок із продуктами збирає.Там і овочі з городу, і молоко, і сир зі сметаною, і мед – чого тільки душа бажає. А крім цього старенька ще й фінансово помагає доньці. Остання ж ніколи й не відмовляється, мовляв, дають гроші, то треба брати.
Ми з братом усе розуміємо і не маємо нічого проти того, що рідним потрібно допомагати, але, схоже, Ярина вже на голову матері сіла і ноги звісила. Ми допомагаємо неньці, а вона у неї все забирає. Не годиться так. Діти Ярини вже дорослі, вона має стабільний заробіток, чоловік там щось старається. Живуть, як і всі люди. Ми з братом – ні краще, ні гірше. Але ж ми у мами нічого не забираємо, навпаки стараємося віддати останнє. Чого не скажеш про Ярину.
Я нерідко ще й на городі у мами пораюся, закрутки їй робити допомагаю. Зате Ярина просто забирає це все, нічого не даючи взамін. Ось таке корисливе ставлення до рідної сім’ї. Головне якнайбільше всього набрати, доки матір дає, і в місто втекти.
Останнім часом такі корисливі візити Ярини почали повторюватися ледь не щотижня. Матері вже давати їй нічого. Але шкодує доньку, тому суне їй гроші в кишені. А та навіть не подякує. Взяла і поїхала. Мовляв, готуйте потім ще продукти, я скоро приїду.
Я зрозуміла, що більше не можу дивитися, як Ярина використовує матір. Треба взятися за це. Якось навмисне випитала у мами, коли Ярина приїде в село. Перестріла її дорогою і виказала все, що думала про неї та її ставлення до неньки.
– Ти в бідності не живеш. І так достатньо всього маєш. Досить останнє в матері забирати. І жалітися на чоловіка їй теж не треба. У старої серце слабке. Вона переживає постійно. Ти вже дорослі тітка, вирішуй свої проблеми сама. Не можна так з мамою. Вона тобі все віддає, навіть те, що ми їй привозимо. А тобі й того мало. Ще й гроші в неї береш. Мала б совість! Скільки це триватиме?
Тоді мене підтримав брат. Ми обоє вирішили поставити цьому край. Ось так ми й провели профілактичну бесіду нашій сестрі. А потім ще й попередили, що якщо подібне повториться, то ми її знати більше не захочемо.
Ярина головою покивала. Ми навіть спершу повірили. А тоді знову за своє взялася. тільки схему нову вигадала.
Приходжу якось до мами, а там Ярина. Я думала гостює. Ні. Виявилося, що живе. Розлучилася з чоловіком і пішла з дому. Вирішила до мами перебратися. Ми ж сказали їй вирішувати проблеми. Ось вона одну і вирішила.
Я була така шокована, бо взагалі не зрозуміла, як це квартира, у якій вона жила з чоловіком і яку нам трьом заповіла наша тітка, раптом стала непридатною для життя. Виявилося, вона її дітям віддала. Вони молоді. Їм потрібніше. Коли ми почали дебатувати, Ярина нам нагадала, що і в материному домі є її частка, от вона нею і користується. З цим і не посперечаєшся.
А через деякий час вона підмовила маму продати дім і купити за отримані гроші квартиру. Я коли дізналася, то ледь від люті не лопнула. Це ж треба було таке вигадати! Довелося телефонувати братові, щоб приїхав помагати. Він прибув, як тільки зміг.
Почали разом пояснювати Ярині, що вона вже конкретно перегинає палицю. Почали погрожувати, що квартиру її дітей продамо. Вона ж також всім 3 належить. Тоді й побачимо, яка вона розумна буде.
Довго ми із сестрою бесідували. Знову попередили, що подібного не пробачимо. Прогнали з материного дому. Від такої дочки більше шкоди, ніж користі.
Батьківський дім вдалося зберегти. Ніхто його так і не продав.Там поки живе ненька, а далі побачимо, як все складеться. Ярина наче заспокоїлася нарешті. Давно ми про неї нічого не чули. Певне, до дітей поїхала або до чоловіка вернулася. Словом, виїхала в місто і все.
Ми хотіли як краще. Матері ж помагали. Але вчора були в неї в гостях, то вона нам такий скандал влаштувала. Мовляв, ось такі ми діти. Так ми з Яриною безсовісно повелися. Налаштувала проти нас усіх родичів. Я вже й шкодую, що полізла у їхні справи. Потрібно було плюнути і хай би було, як було. А я дурна помагати взялася. Ось тепер маю таку подяку на свою голову.
Як тепер помиритися з мамою?
Що порадите?
