Минулого року навесні ми з чоловіком і дітьми поїхали на дачу. Звикли так, готуємося до відкриття сезону, все приводимо до ладу. Діти в нас дорослі, дочці й сину вже за тридцять, мають свої сім’ї, дітей, давно живуть окремо.
Ми з чоловіком вже були на пенсії, в нас багато вільного часу, тож коли тепліє нас частіше можна зустріти саме на дачі. Гарно там, душевно. Будиночок з усіма вигодами, просторе подвір’я, альтанка, а ззаду пишний сад і кілька грядок городу.
Наша дочка має двоє дітей, вони з чоловіком живуть на знімній квартирі. Заробляють не так багато, у порівнянні з моїм сином. Він вже і квартиру купив і машину, на курорти часто їздить. Він з невісткою і сином добре живуть.
Все у нашій родині спокійно. Єдине, що я досі не можу поладнати з невісткою. Ще з першого знайомства ми якось не знайшли спільної мови. Вона нас відверто недолюблює і навіть не соромиться це показувати при всіх. Хоча гострих конфліктів у нас з нею не було. Може характер такий. Поступово я звикла до неї.
Якось ми зібралися разом на дачі. Ми з чоловіком, дочка та син зі сім’ями. Чоловік посмажив шашлик, я зробила канапки, салат, спекла картоплю. Ми відкоркували пляшечку домашнього вина.
Сидимо за столом, весело, розмовляємо про все на світі, внуки граються поруч. А потім був момент, коли мужчини пішли на перекур, настала пауза, невістка оглянулась і промовила:
– А ви придумали кому цю дачу перепишете?
Я аж очі вилупила від несподіванки.
– Та ні, ще якось не приходилось. – невпевнено відповіла я.
– А варто було б! Ви вже не молоді.
Після цього настрій був уже не той, я розгубилася. Але на наступний день ми більше не поверталися до цієї розмови.
Через пів року не стало мого чоловіка. Наша квартира і дача були на ньому, тож по спадку все перейшло мені. Мені спало на думку продати дачу і всі гроші віддати дочці, щоб може яку іпотеку взяли. А квартиру залишу сину, він і так має де жити.
Та коли про це почула невістка, то враз свою думку висловила:
– Так не чесно. Дітям потрібно ділити все порівну. Якщо хочете продавати дачу, то половину суми нам давайте! Ще невідомо коли та квартира нам дістанеться.
Син мене одразу підтримав, не розумію чому така бурхлива реакція була від його дружини. Вона ж тут аж ніяким боком не залучена, а виступає ніби мудріша за нас усіх.
Неприємно мені від того. Але не знаю чи тепер моє рішення правильне. Не хочу на старості років пересваритися з дочкою і сином. Невідомо як буде через пару років.
Що порадите робити?
