Якось ми поїхали з племінниками на річку: літо, спекотне сонечко світить, діти щасливі й бігають ніжками по піску. Як в один момент, я чую хтось кричить і кличе на допомогу, голосом моєї сестри. Я підбігаю до неї і не розумію, що трапилось… Вона жива, здорова, поруч нікого не має, але вся тремтить і два слова до купи з’єднати не може.
– Сашко, там… там людина потонула, – ледве промовила вона.
Я подивився в далечінь і побачив, що маленького хлопчика зносить швидкою течією. Я не задумуючись, почав бігти. Пробіг 350 метрів і побачив всі докази загибелі. У хлопчика здувся живіт, він посинів і язик запав назад. Людей поруч було багато, але ніхто не рвався на допомогу. На щастя, недалеко була моя колега, медсестра, яка одразу сказала, щоб я переніс дитину до неї на берег. Хлопчик був дуже важкий, через воду у легенях та животі, та й я втратив багато сил, поки біг на поміч. Знайшлись добрі люди, які допомогли підняти дитину і віднести на інший берег.
Ми боролися до останнього… Двадцять хвилин робили штучне дихання, масаж серця, виливали воду з усіх усюд, але результату не було. Навколо стояли люди, які не могли навіть швидку викликати, а тільки повторювали: “Він вже помер, ви його не врятуєте! Дайте спокій дитині”. І тільки один хлопчик, побіг шукати допомоги і викликав швидку. Ми з колегою не втрачали надії, ми вірили, що є ще шанс врятувати.
І тут ми почули видих… Хлопчика забрала швидка допомога і повезла до лікарні. Перший час він перебував у комі, а згодом пішов на покращення. Описати словами, що ми пережили в той день – неможливо.
Як нам вдалось з’ясувати згодом, хлопчик сидів на дереві і впав у воду, вдарившись у камінь. Він втратив свідомість і весь час плив на спині, повз байдужих людей, які не спішили йому на поміч. Якби не моя сестра, то людська байдужість погубила б життя маленького хлопчика… Дуже прикро розуміти, що у найпотрібніший момент тобі можуть не допомогти. А якби ваша дитина була на його місці? Ви б так само проходили повз?
Потім мені всі дякували й говорили, що я герой нашого часу, а я просто пригадав, як біг повз берег босими ногами і всі дивились косо, замість того, щоб хоч подати рушничок. Я навіть гадки не мав, що у світі існує така байдужість…
Своїм поверненням у цей світ, маленький хлопчик нагадав і показав, що людська байдужість губить життя. А це ж могло й бути життя вашої дитини….
Як гадаєте, чому люди не спішили на допомогу?
