Микола підійшов до пофарбованих в білий колір дверей лікарняної палати і неголосно постукав: він прийшов відвідати дружину з донькою перед завтрашньою випискою.
Ася сиділа на ліжку і годувала.
– Дай-но я гляну, як вона їсть, – Миколі не терпілося перевірити прикмети, про які їм з матір’ю розповідала тітка. А вона раз у раз повторювала …
Якщо жадібно їсть, значить, практична в житті буде, чіпка. Ну а якщо знехотя смокче груди, то чекай розбещену дитину!
Микола працював на оборонному заводі. «Авангард» дивом не закрили, але керівництву довелося перейти на автономність, щоб зберегти місця. І Микола пишався своєю робочою династією, тому що на цьому заводі працювали і його батько з дядьком, а тепер – вони з братом. Тому розбещену дитину в трудовій сім’ї не годилося мати.
Дитина їла жадібно, з нетерпінням, і Микола, задоволений, почав смакувати розмову з тіткою.
– Тихо ти, а то дочку розбудиш. Тільки-тільки її приспала, – Ася кивнула в бік ліжечка, і Микола з подивом виявив там ще одне немовля.
– Це як? Це хто? – розгублений і здивований Микола виглядав так смішно, що Ася пирснула, але одразу строго глянула на нього: – Як це хто? Твоя дочка, копія твоєї матусі, так само підтискає губки, якщо незадоволена, або складає їх бантиком, коли їй приємно.
Микола не пам’ятав, щоб його мати так робила. Він глянув в колиску. Дівчинка спала і тихенько посапувала. Нічого в її рисах не нагадувало матері, скоріше, вона була схожа на нього самого і чимось на Асю, але Микола завбачливо промовчав про це. Він запитав дружину про інше:
– А тоді кого ти годуєш?
– Це Іванко, правда, він гарненький? – обличчя Асі освітилося посмішкою. – Ми його тут підгодовуємо.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Як підгодовуєте? А мати його де? – Микола не розумів, чому на руках у дружини був цей чужий хлопчик, і не просто був, а як у себе … Микола невдоволено глянув в бік немовляти: поводиться, як ні в чому не бувало. «І дружина теж, – подумав Микола про Асю. – У природі, наприклад, самка нізащо не буде годувати чуже дитинча. А тут своя дочка, – Микола покосився на колиску, – дитина самотньо лежить в ліжечку, а вона, – Микола перекинув погляд на дружину, – казна кого до своїх грудей підпускає».
– Немає в нього матері, тобто мати є, але вона викинула дитину в сміттєпровід. Коль, уявляєш, він народився в ніч на Водохреще, коли і наша дочка народилася, – Ася радісно щебетала, цілуючи хлопчика, який продовжував смоктати груди, – його знайшли через кілька годин, на ранок.
– Як викинула? – у Миколи похололо в грудях. – Ти чого вигадуєш? Як це можна дитину викинути в … – Микола запнувся, бо не міг вимовити навіть, куди був викинутий цей малюк.
– А ось так, студентка одна народила в гуртожитку по-тихому, ну, в цьому, університетському, на Герцена яке, і викинула. Ми, ну, різні мами, у кого молоко є, третій день його підгодовуємо, – Ася щасливо дивилася на малюка на своїх руках, і у Миколи щось йокнуло в грудях.
– І що з ним буде? – навіщось спитав він у дружини, розуміючи, що чекає попереду цього триденного хлопчика, який є, по суті, круглим сиротою.
– Коль, ми ось тут з мамами поговорили, краще б, щоб його всиновили прямо зараз. Ти ж сина хотів … – Ася з благанням дивилася на чоловіка. Микола знав цей благальний погляд дружини: коли вона так дивилася, він просто ну ні в чому не міг їй відмовити! Але тут … це тобі не м’які меблі, на які вони витратили всі відпускні Асі, це жива людина.
– Ти це облиш, – Микола боязко глянув на дружину, – другого точно хлопчика зробимо.
Ася опустила голову до малюка, немов його збиралися забирати в неї силою. Плечі її затремтіли.
– Ася, ну, не треба, ну, не плач, його хто-небудь точно усиновить, – почав умовляти дружину Микола, але та притискалася до немовляти, немов до якогось скарбу, який заберуть у неї – і вона помре.
– Ти … – Ася схлипнула, – ти не розумієш … ти не знаєш … – і Ася знову глянула на малюка.
– Ну так, ось такий я, черствий, – бурмотів розгублений Микола, бо дружина застосовувала до нього сьогодні вже другий чарівний прийом.
– Ти не знаєш … лікар сказав, – Ася замовкла і вся напружилася. Решта слів вона промовляла до немовлятка, не піднімаючи голови. – Мій лікар, він сказав, що у мене більше не буде дітей.
Ася промовила все це якимось стертим голосом і заревіла.
– Ти не плач, заспокойся, Асю, ну, ну, не плач, рідна моя, – Микола зовсім розгубився, не знаючи, як заспокоїти дружину. «Дітей більше не буде … Що тепер робити? Пропадати? .. » І згадав раптом:
– Не реви, а то молоко пропаде.
Ася одразу замовкла.
– Так поклади ти його куди-небудь, – не витримав Микола, показуючи на немовля, за яким ховалася від нього дружина.
– Одна вже поклала, – різко відповіла Ася, і Микола злякався: агресивна Ася була страшніша від вовчиці, і краще її до такого стану не доводити. Ася гнівно глянула на чоловіка:
– У всіх є право мати свою сім’ю, і у цього малюка є таке право.
– А раптом він хворітиме, і потім невідомо, яка у нього генетична спадщина, – Миколі хотілося знайти якийсь аргумент, щоб пояснити своїй Асі всю безглуздість її пропозиції.
– Коля, але він вижив, попри мороз, такий сильний, майже тридцять градусів в ту ніч було, ти ж пам’ятаєш. Він кілька годин голенький в сміттєпроводі пробув, значить, Бог хоче, щоб малюк жив, і не залишить його.
Колю пересмикнуло від картини: сміттєва труба і голий безпорадний малюк в ній.
– М-да, ну і історія, – Микола не знав, що робити. Стільки новин звалилося на нього за цей час, що голова йшла обертом: дітей більше у них не буде. Хто їх знає, цих лікарів, але раз так сказали, значить, що тепер робити?
Микола зітхнув і подивився в колиску. «І підкидьок ось …» – почав думати він, але Ася продовжувала щось говорити, і Микола втупився на дружину.
– Миколка, це ж Промисел Божий, що він потрапив саме в наш пологовий будинок, – почала знову Ася.
– Заспокойся, треба все гарненько обміркувати, ми дев’ять місяців дочку чекали …
Ася перебила чоловіка:
– Не дочку ти чекав! Ти сам казав, забув? Ти всім хвалився, що синочка зробив, поки тобі тітка ніс не навернула на пузо.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Микола згадав, як тітка раніше УЗД визначила за формою живота стать майбутньої дитини, чим трохи засмутила майбутнього татуся.
– Гаразд тобі, – пішов він назад, – я ще до одної дитини не звик, а ти мені відразу другу пропонуєш, – Микола зрадів знайденому аргументу.
– Будеш звикати відразу до двох (логіка дружини була, як завжди, немислима і тому чарівна), народився він в той же день, що і наша дівчинка – двійнятами можна записати.
– Ну і як ми пояснимо рідним? – не здавався Микола.
– А їм-то що? Подвійна радість буде. Відразу і внучка, і внук. Всім дідусям-бабусям догодимо: і твоїм, і моїм, – Ася підняла носик, і Микола підбадьорився. Він любив, коли Ася так робила, тому що це означало її впевненість.
– Його всі Іванком тут звуть. І ми його так назвемо, добре?
– Чому? – запитав Микола, відчуваючи себе по-ідіотськи.
– Чому так назвали? Іван, що не пам’ятає родини – знаєш, хто це? Ну так от, цей малюк без коренів виявився. Не з власної вини, звичайно, – Ася поспішала говорити, тому що бачила, який Микола напружений. – А ми як дочку назвати хотіли?
– Ганнусею, – розплився в усмішці щасливий батько, – як маму мою, тобто бабусю.
– Ось Аня і Ваня – похідні від імені одного святого.
– Як це від одного? – сенс слів Асі доходив до Миколи якимись шматками: його мозок сьогодні перетворився в побутовий ПК, оперативної пам’яті якого не вистачало для повноцінної роботи. Він уже розумів, що став батьком двох дітей …
Як ви вважаєте, молоді батьки прийняли правильне рішення?
Людина, яка постійно скаржиться і ниє, забирає твою життєву енергію! Убережи себе від виснаження…
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Чому чорніють кінчики листя у кімнатних рослин та стають сухими
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Ще місяць тому у нас все було добре, а тепер одні неприємності! Невже все через подругу?
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
Картопляна шкірка — це все, що потрібно для орхідей. Рецепт кращого добрива для пишного цвітіння
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Мій маленький племінник голосно плакав вночі, тому сусіди подзвонили у поліцію
Люди були засмучені, але Манька раптом виринула з-за дивана і позіхнула
Якщо ви хочете тривалих відносин, припиніть робити ці 6 речей
Вийшло дуже круто: люди відтворили дитячі фото
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Ні, він не безхатько. Справді працює в театрі, а ще запросив мене на виставу! Ти знаєш, я обов’язково прийду туди! Я вже декілька років не відвідувала театр
Я рада, що після всього, що я пережила, у мене прокинувся материнський інстинкт. Тепер мені хочеться віддавати своїй донечці всю свою любов
Відсутність відповіді – це теж відповідь, і дуже переконлива
Веселі жарти, які максимально піднімуть вам настрій
