У мене був найкращий друг з дитинства – Данило. Нам тоді, здається, було по 13 років. Досі пам’ятаю той день, коли друг поділився зі мною секретом – закохався у дівчину з сусіднього двору, яку звали Мирослава. Однак, я знав цю дівчину – пихата, зарозуміла. І чим вона його так зачепила?
Та Данило не втрачав віри у ті стосунки та скоро добився уваги Миросі. Прозустрічалися місяць та вирішили перейти на новий рівень стосунків. Ну ви самі зрозуміли, що я маю на увазі.
Вони вирішили провести цей захід у Миросі вдома, а всю цю справу обставити треба так, ніби ми з Данилом прийшли до неї в гості займатися алгеброю. А я звичайно «ЯКЩО ЩОСЬ ПІДЕ НЕ ТАК» повинен був своєю присутністю надати даному заходу легітимність! Я вирішив з усього цього отримати максимальну вигоду, «а для мене подружка у Миросі є?». Виявилося, що вони це передбачали і для мене запросять подружку Софію. Я скис відразу.
У дівчат, так буває дуже часто, одна висока фігуриста блондинка як Мирося, а друга миша сіра. Ось Софія була ця миша. Тільки хотів відкрити рот і сказати що я думаю, як мене відразу запитали «я друг чи як?». Ну звичайно друг, і я погодився. І ось день «Х», прийшли ми до дівчини додому. Всю дорогу у мене крутилася одна думка, що мені робити з цією Софією, просто голову зламав. А коли нам відкрила двері Мирослава, все сталося чудесним чином, подруга не прийшла. Я шумно випустив повітря. А ці закохані, раз і пропали, поки я задоволений переварював новину, вони пішли до дівчини в кімнату і там закрилися. Стою посеред великого передпокої, і думаю, а тепер що?
Вирішив пройтися по квартирі, за мною почав бігати песик, пудель. А квартира треба сказати крута, тато багато їздив по закордонах, привозив різні сувеніри, всюди стояли черепашки, на стінах висіли якісь маски дикунів, в одному кутку біля величезної вази навіть стояв даний спис. Я ходжу по квартирі, пудель на відстані за мною цокає кігтями, стежить, щоб я щось не поцупив. Так я добрався до кухні. На столі в кухні стоїть відкрита банка згущеного молока і поруч на блюдечку ложка, згущене молоко – моя слабкість.
Банку в одну руку, ложечку в іншу, відкопилив мізинчик і приготувався отримувати задоволення. І тут, на тобі, а куди подівся песик? Я вже приготувався розкрити рот і покликати його, як почув у передпокої приглушений чоловічий бас. Тато Мирослави прийшов додому і пестить собаку, мене охопила паніка. Я як уявив собі, як він заходить в коридор, а тут такий хлопець, паніка мене охопила ще більше. Заметушився я в коридорі, потім влетів в туалет і сховав банку за унітазом, вискочив знову в коридор і почав скребти в кімнату, а у самого волосся дибки стоїть і дивлюся в початок коридору, чекаю коли тато дівчини там з’явиться.
Двері відкрилися і я відразу влетів в кімнату, нам звичайно треба було просто сісти за підручник і все. Але я від страху так сильно грюкнув дверима, що буквально одразу в них почав стукати тато. Паніка зросла багаторазово, я рвонув нарізати кола по кімнаті, Данило, піддавшись моєму настрою, за мною. Нарізаючи кола, я час від часу намагався залізти під стіл, то під ліжко. А треба сказати, що хоч квартира і була обставлена, у дівчини в кімнаті все було по-спартанськи. Стіл, стілець, ліжко і пару полиць на стіні.
Нема куди діватися, а ще четвертий поверх. А тато вже наполегливо стукає в двері і вимагає їх відкрити, він же ясна річ чує як в кімнаті біснуються два молодих кабанчика. Мирослава просто стояла в центрі кімнати і дивилася на все це неподобство очманіло. Нарізаючи сорок перше коло, я побачив, що в кімнаті є ще одні двері. Підлітаю, відкриваю, а це шафа, на підлозі коробки напевно з-під взуття, на перекладині на вішалках висять її речі, я відразу поліз в неї, Данило за мною, я відгородився від нього вішалкою з якоюсь одягом і ми закрили двері.
У шафі ніхто не дихав, ми з другом перетворилися в два величезних вуха. Мирослава відкрила татові двері. Буквально одразу відчинилися двері в шафу. Я тільки побачив, як в шафу проникла величезна волохата лапа, схопила друга просто за обличчя, висмикнула його з шафи. Мені навіть здалося, що я почув цмокаючий звук, потім звук смачного пенделя, і крик засмученого самця горили. Тато був дуже засмучений. Я закрив очі, щоб в 14 років не отримати інфаркт. Бах, і двері шафи закрилися.
Я не можу передати це почуття, коли я зрозумів, що я врятований, мене не знайшли, не знайшли, не знайшли! Але тут відразу з’явилася жахлива думка, «і скільки мені тут сидіти, до ночі?», чекати поки тато засне. А у мене вдома вже батьки на той час обдзвонюють всі морги. Чорт, треба здаватися, отримувати свій пендель і валити з цього кошмару. А за дверима шафи, тато Мирослави, зовсім не соромлячись у виразах, розповідав 15-річній дівчині, куди приведе її ця крива доріжка. Я наважився. Відкриваю двері, виходжу і кажу «Добрий день», я ж не на вулиці ріс, мене тато з мамою виховували.
Ви б тільки бачили вираз обличчя батька Мирослави! Ледь щелепа не впала. Я повільно покрокував до коридору, одягнув куртку та ввічливо попрощався. Тільки-но зачинилися двері, то я так дременув до виходу, немов за мною зграя вовків бігла. Наступного дня Мирося розповіла про цікаве продовження такого вечора:
– Мама ще довго сміялася, коли тато про все розповідав. Захищала, казала, що ми ще діти та зовсім не розуміли, що коїмо. А потім тато зранку пішов у туалет та побачив там згущене молоко. Сказав, що це не квартира, а якась божевільня та зачинився у себе в кабінеті.
Ми довго згадували цю історію. А зараз у них міцна родина та чудові дітки.
А які у вас були кумедні випадки у житті?
