На дворі був сонячний день. Неподалік від огорожі сиділа Смерть і точила свою косу. Поруч стояв старенький велосипед.
“Який прекрасний день”, – думала Смерть. Вона закінчила своє діло і полізла в рюкзак, щоб поглянути чи залишився якийсь перекус. На жаль, там було пусто, а в шлунку відчувався голод.
Смерть витрясла крихти і кинула їх горобцям, які сиділи на дереві.
– Будете пиріжки? – раптом пролунав чийсь голос.
Смерть озирнулася навколо: пусто. Виходить, що дівчина зверталася до неї.
– Це ви до мене? – вирішила перепитати Смерть.
– Так.
– А ти що мене можеш бачити?
– Так…- здивувалася дівчина. – А не повинна?
– Взагалі не мала б. Але якщо вже так сталося, то давай свої пиріжки, – не розгубилася Смерть.
– У мене є зі смородиною та з вишнями.
– Я буду з вишнями.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
З усмішкою дівчина зауважила:
– А ви насправді не така страшна, як всі думають.
– Ну яка вже є, – відповіла Смерть, ласуючи пиріжками.
– Я їх сама спекла, – зауважила дівчина. – Пригощайтеся ще.
– Дуже дякую, – вдячно сказала Смерть.
Настала тиша.
– Я от думаю…Якщо я можу вас бачити, то це означає…? – не закінчила дівчина.
– Напевно. Не можу сказати точно, але можу перевірити.
Смерть дістала телефон і почала досліджувати свій календар.
– Ні, я передумала. Не хочу нічого знати наперед. Хай все буде так, як має бути, – раптом урвала дівчина.
– Гаразд, – відказала Смерть.
– Шкода, що це сталося такого сонячного дня…
У відповідь Смерть лише кивнула, а потім запропонувала:
– Можемо разом прокататися. Хочеш?
– Тобто…туди?
– Ні. Просто так. Ось мій велосипед. Сідай спереду, але дивись не загуби свій кошик.
– Чудова ідея! – захоплено відказала дівчина.
– І я так думаю, – сказала Смерть, складаючи свою косу.
Дівчина заскочила на сидіння, яке було спереду і здивовано запитала:
– А навіщо вам тут сидіння?
– Я на ньому дітей вожу, – пояснила Смерть.
– А вони тебе не бояться?
– Хто? Діти? Ні. Вони швидко звикають до мене. гаразд, годі балачок. Тримайся!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Смерть почала крутити педалі і вони помчали вдвох порожньою вулицею. Вони наблизилися до гори, звідки спустилися з шаленою швидкістю. Дівчина радісно почала співати пісню:
– А потім прийде вона, збирайся, скаже, пішли.
Тим часом у Смерті були дивні емоції. Вона не могла їх пояснити, але на душі було приємно.
Пройшла ціла година. Нарешті Смерть вирушила дорогою в місто.
– Мені пора? – здогадалася дівчина.
– Так, – відказала Смерть.
Вони під’їхали до переїзду, де дівчина зіскочила з велосипеда. Смерть тим часом про щось думала.
– Може, у тебе ще знайдеться пиріжок? – зрештою запитала вона.
– Звичайно, – відказала дівчина, простягаючи гостинці.
Смерть поклала їх у свій рюкзак.
– Це мені на потім, – пояснила та. – З’їм їх за твоє здоров’я.
Дівчина усміхнулася.
– Я цілком серйозно. Я не можу міняти долю, але можу…одним словом не бійся. Я подбаю про тебе і спробую прийти якомога пізніше. Років за п’ятдесят. І нічого мені не відповідай. Просто іди, – наказала Смерть.
На радощах дівчина обійняла Смерть, поцілувала її і пішла. А та заскочила на велосипед і помчала у своїх справах, щоб встигнути зробити задумане…
***
П’яний чоловік вийшов з дому і направлявся в авто. Ну випив трішки і що? Їхати недалеко, тому можна ризикнути.
Він заліз у салон вантажівки і зрозумів, що він там не один.
Поруч сиділа Смерть.
Водій швидко отверезів і перелякано почав хапати ротом повітря.
– Слухай мене, – наказала Смерть. – Виходь з машини, йди в будинок і сиди там до завтра. Зрозумів? Якщо ослухаєшся, то начувайся! – кинула вона оком на косу.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Чоловік зміг лише видавити з себе тихе:
– Гаразд…
– От і молодець, – похвалила Смерть.
Переляканий водій щодуху помчав додому. Дорогою він голосно молився і хрестився.
Тим часом Смерть вийшла з вантажівки, витягла пиріжок і почала ним ласувати. Вона розуміла, що отримає на горіхи за свій вчинок, але що вдієш?
Незабаром вона побачила, що наближається знайома дівчина. Та пройшла повз і не помітила її.
Смерть знову витягла телефон і змінила список справ у календарі. Тепер їхня зустріч запланована через 50 років.
Чи сподобалася вам ця історія?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
