Дарина спала незграбно розтягнувшись на дивані. Дочка повернулася зі школи, у такому вигляді мати прокидається мало не щодня. У квартирі стояв нестерпний запах перегару. Дівчинка чула храп жінки, а за мить вона прокинулась і стала до неї говорити.
– О, ти повернулася, доця моя. Ти голодна?
– Так, а є щось їсти?
Ще п’яна мати побрела на кухню, заглянула в холодильник, порилася у шафках.
– Ой, немає! Але я ж варила, я пам’ятаю. Потім до мене Лариса прийшла і ми трохи посиділи.
Дочка зняла верхній одяг, перевдяглася у домашнє і стала прибирати у квартирі. Вона ненавиділа запої матері, але нічого не могла з цим вдіяти. Приготувала обід і пішла у свою кімнату. Їй набридло таке життя.
Вона пам’ятала часи, коли мати не пила. Тоді вона була гарною, доглянутою жінкою. Вона розлучилась з батьком, коли я ще була дуже маленькою, але потім пояснювала, що у них були різні пріоритети й вона хотіла свободи, яку він їй не давав.А потім у неї були різні романи, а батько успішно одружився з іншою. Пам’ятаю останнього маминого кавалера Олега. Він тоді подарував мені ляльку, і мати була з ним дуже щасливою. Тоді вона працювала фотографом і мала багато замовлень.
Потім у них народився син Іван, вона з головою поринула і ці материнські клопоти, а з часом її попустило. Поступово дійшло до того, що вони розійшлися.
А потям з’явилися ці її “подруги”. Вони збиралися в когось вдома, пили вино і ділились плітками. Так алкоголь плавно ввійшов в її життя. А стан легкості й хорошого настрою подобався їй все більше. Тепер пляшка стала щоденним незамінним атрибутом.
Вона перестала дивитись за дитиною, все менше брала замовлення. З симпатичної та успішної жінки за мить перетворилася на подобу людини. А всі домашні турботи й менший брат перейшли на плечі дівчинки.
Бувало Дарина не пила, ніби розуміла, що робить неправильно і хотіла компенсувати дітям втрачену увагу. У такі дні вона їх обіймала, цілувала, готувала смакоту і водила на атракціони. У такі миті вона ставала найкращою мамою.
Одного дня до нас завітала свекруха – бабуся Іванка.
– Що тут відбувається? Дарино, ти себе бачила?
– А що не так? – здивувалась жінка, поправляючи розпатлане волосся.
– У тебе ж діти! А ти п’яна!
Після кількох таких запоїв приходив сваритися її Олег, а одного разу вони взагалі забрали від неї Іванка. Мені теж пропонували переїхати до них, але я відмовилась, не хотіла кидати маму. Я її дуже любила, попри все. Я сподівалася, що мати перестане пити, знову стане такою красивою як колись і повернеться працювати, бо більше ніхто не вмів робити такі фотографії, як вона.
Минали роки. Моментів, коли мати переставала пити ставало все менше, але коли вони наступали, то я бігла по свого братика і ми так само разом весело проводили час.
Лікуватися мати відмовлялася, вона не вважала себе алкоголічкою і вкотре запрошувала тих сами “подруг”.
Дядько Олег мені допомагав, як справний батько. Він ходив замість мами на батьківські збори, щоб ніхто не дізнався про проблеми матері. Вона пила коштом аліментів, які виплачував мій тато. Але коли вони закінчаться, то що далі? Я побачила оголошення про роботу посудомийкою і вирішила ризикнути. Мене взяли, бо я збрехала, що мені вже 17 років. Після уроків я ходила на роботу, а бувало і замість них. Ніхто не знав, що вона працює.
Я могла обрати легше життя і просто переїхати до бабусі, але я не хотіла. Інколи я приходила до неї, вона давала мені продукти чи гроші.
Мій батько, ховаючи очі, питав, як мати витрачає аліменти. А його вона дружина крізь зуби питала, як на такі маленькі аліменти у новий одяг. Вона ж не знала, що я заробляю на нього важкою працею.
Ті зустрічі були для галочки, бо колись батько наполіг про них в суді. Я розуміла, що якщо не буду з’являтися, то це викличе підозри, вони дізнаються правду про маму і мене забере батько чи віддадуть у дитячий будинок. Тому я чемно приходила на кожну зустріч.
Я все ще надіялась, що мамі стане краще. Я любила зранку залишати їй кілька бутербродів з кавою, вона завжди так снідала. Але як правило вона до них не торкалася, або її подруги з’їдали все за неї.
Мати не стало якось дуже раптово. Страшно припускатися думки, але разом з тим я відчула полегшення. Того дня я знову побачила красиву маму у сні, ми сиділи на дивані й розглядали її дитячий альбом, як колись. Такої мами мені бракувало найбільше.
– Донечка, тепер ти зовсім одна – промовила раптово мати. Вибач мені за все! Я тобою пишаюся, ти молодець. Але прошу тебе лиш про одне, не повтори моїх помилок!
Після її смерті мені допомагав Олег, бабусі й деколи батько. Я закінчила школу, вступила до університету. Якось мені наснився сон про маму, точніше, як я робила знимки на її фотоапараті. Я знайшла його і вирішила спробувати.
Спочатку фотографувала для себе, потім своїх подруг для соцмереж, а потім мною зацікавились видання. Так я поступово стала молодим, але відомим фотографом. Якось організувала виставку в честь матері.
Стосунки з хлопцями мене не цікавили. Мене влаштовувало те, що я маю тата (так я почала називати Олега після похорону), брата і бабусю…
Можливо, дівчинка зробила помилку, приховуючи від усіх правду?
