Катя завжди хвалилась усім подругам, як пощастило її доньці з чоловіком. Розповідала, як добре вона влаштувалась.
Принаймні так було допоки Мирослава не народила.
Жінка жила у квартирі свекрухи цілих чотири роки, а потім зібрала речі і почала орендувати своє житло.
Сергій, чоловік, її в цьому не підтримував. Він вважав, що це примха дружини.
– Для чого платити такі гроші за оренду, якщо ми спокійно могли залишатись у чотирикімнатній квартирі матері.
Тетяна Павлівна виділила для дітей аж 2 кімнати. А вони, такі невдячні, залишили її саму.
Сергій жодної копійки не дав Миросі за оренду. Жінка платила все сама.
Катерині було шкода своєї дочки, вона сама не розуміла такого вибору її дитини. Отже, щось там не добре було..
Молода пара вже 4 рік, як одружена. Після закінчення університету вони мріяли про свій великий особняк, двох діток і щасливе нетужливе життя. Та реальність насправді трохи інша.
Вони обоє добре заробляли, мали хорошу роботу. Самі оплатили своє весілля. Після нього почали жити зі свекрухою.
Сергій казав, що буде логічно, як вони там житимуть і уже відкладатимусь на своє помешкання. Так буде швидше. їм і справді виходило добре збирати гроші: щомісяця заначка збільшувалась на одну зарплату. З другої купували продукти, оплачували комунальні послуги і відпочивали.
Спершу жили усі дружно. Молодята пізно ввечері повертались з роботи, з Тетяною Павлівною практично не перетинались. Вихідні вони завжди проводили активно: або в гостях, або гуляли, або на фільм їздили.
Все змінилось, коли вони дізнались про вагітність. Це не було в їхніх планах так швидко.
У Сергія почалась проблеми на роботі,його скоротили, а Мирославі довелось перевестись на дистанційку.
В країні криза, в їхній сім’ї теж. Тепер вдома були усі 24 на 7. Свекруха, яка раніше і слова кривого не говорила, тепер почала претензії виставляти, пхати носа до усіх їхніх справ, давати поради, про які не просили.
Спершу Мирося мовчала, не хотіла нагнітати і сваритися, та потім вона вже не могла стримуватись. Теж висказувала все, що накипіло. У сім’ї дедалі частіше було чути крики і скандали. Сергій і не знав, що з цим усім робити.
Як тільки народилась донечка Мирослава зібрала усі свої гроші і взяла в оренду квартиру. Сергій подався слідом за дружиною, не міг її залишити саму з дитиною, бо дуже їх любив.
Через місяць він знайшов роботу, ніби непогану. Та, щоправда, щодня умовляв Миросю повернутись назад до мами.
– Це ж не рентабельна витрата грошей! Для чого? Ну погиркались кілька разів, подумаєш!
В цьому питанні до злагоди вони не доходили. Жінка мертво стояла на своєму.
Свекруха інколи приїжджала до них в гості. Іграшки і дитячий одяг привозила, няньчилась з онукою. Коли Тетяна Павлівна рідко бачилась з невісткою то все було більш-менш нормально. Проте близького контакту встановити вони не могли.
Пара намагалась відкладати гроші на власну квартиру, але їм це вже не вдавалось. Надто багато витрат, а доходи істотно зменшились.
Сергій сподівається, що Мирослава прийде до тями і повернеться під один дах до його мами.
А що б вибрали ви: життя зі свекрухою чи окреме?
