Ми з подругою вирішили з’їхатися разом, щоб здавати одну квартиру в оренду. Обговорили всі деталі і знайшли для себе багато плюсів в такій ситуації.
По-перше, ми самотні. У наші 60 років знайти собі пару вже зовсім не легко. Однак якби це диво сталося, то квартирне питання – не проблема.
По-друге, наші родичі живуть окремо і в гості приїжджають дуже рідко. Мабуть, вони лише зрадіють, що бабусям не доводиться сумувати.
По-третє, у нас вже був досвід спільного життя. Ще в студентські роки ми разом винаймали квартиру і якось виходило уживатися.
Та на цьому всі переваги не закінчилися. Адже це б забезпечило нам фінансову стабільність. Витрати ділили б навпіл, як і дохід з оренди житла. Виходило б щось заробляти і відкладати.
Зрештою, вдвох не так нудно. Можна разом готувати, прибирати і весело проводити час. Також це постійна підтримка та турбота.
Одним словом, наше рішення нам здавалося ідеальним.
Однак на ділі ми зіткнулися з різноманітними неочікуваними проблемами.
Перша суперечка виникла, коли ми обирали квартиру, в якій залишимося. Кожна з нас наполягала на своєму помешканні. Для мене це не було дуже важливо, але з принципу я намагалася сперечатися з подругою, щоб вона не сподівалася на мої постійні поступки.
Потім її обурювала велика кількість моїх речей, які я хотіла перевезти. Вона казала, що місця для них не вистачить, але залишати все для квартирантів я також не хотіла. Хто ж знає, що вона з ними можуть зробити?
Вирішили винайняти гараж і зберігати частину речей там.
Та найцікавіше розпочалося, коли я остаточно перебралася, а в мою квартиру заїхали квартиранти.
Перший час я відчувала себе гостею у домі подруги. Якщо я звикла тримати побутову хімію в одному місці, то у новому житлі – інші порядки. Мені доводилося до всього прислухатися, адже фактично подруга була господинею, а не я.
Ще один момент – різні смакові вподобання. Тут я також змушена була піти на поступки і з часом звикла до нового раціону.
Практично одразу з’ясувалося, що подруга любить засинати під ввімкнений телевізор, а мені потрібна тиша. Навіть беруші не завжди рятували ситуацію.
Згодом мінусів стало значно більше, ніж плюсів. Спочатку ми намагалися у всьому дійти спільної згоди, поки не відбулася кульмінація цієї історії.
Я звернула увагу, що моя присутність дратує подругу. З одного боку, ми ніби намагалися дотримуватися усіх компромісів, але з іншого це лише віддаляло нас.
Через деякий час подруга зовсім перестала зі мною спілкуватися. Так минали тижні, поки я не вирішила відверто поговорити.
Зі сльозами на очах ми визнали, що нам краще роз’їхатися, адже спільне проживання руйнує нашу дружбу.
Цей досвід дав мені зрозуміти, що кожна людина повинна жити у своєму домі зі своїми правилами.
Ми розірвали договір оренди і наші відносини відразу покращилися.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи був у вас подібний життєвий досвід?
