Зимою не стало рідної для всіх нас людини – пішов з життя батько моєї матері. Ми всі дуже сумували за ним, бо він був доброю та життєрадісною людиною.
Всі любили мого дідуся за почуття гумору. Але роки взяли своє й він захворів. За пів року дуже змінився: майже не ходив, посивів. Він почав менше сміятися та жартувати, а згодом його не стало.
На сороковий день ми приїхали до нього на село, де він колись жив. Мої батьки вже лягли спати, тому що дуже втомилися, а я вирішила переглянути старі фотографії. Раптом, я почула незрозумілі звуки. Не думаючи про страх, я пішла на гучний звук. Як виявилося, в коридорі впали книжки, які стояли на комоді.
Я вирішила нікого не турбувати, а все самій поскладати. Потім мені стало дещо лячно, тому що нікого не було в коридорі біля цього комоду, коли впали книги.
Я все швиденько поскладала та побігла до себе в кімнату й накрилася з головою ковдрою. В цю ніч я ніяк не могла заснути.
Дідусь завжди говорив всім нам, що цей комод дуже цінна для нього річ. Ми давно хотіли його викинути, але після смерті дідуся нікому з нас не підіймалася рука, щоб це зробити.
Зранку я розповіла мамі про нічний інцидент. Вона не звернула на це особливої уваги, а просто посміялася й сказала, що мені таке просто приснилося.
Я вирішила не сперечатися з мамою, адже всяке може бути.
Наступної ночі ситуація повторилася, тому я вирішила розбудити батьків і ми всі побігли в коридор. На підлозі знову лежали книги.
Моя мама припустила що таким чином дідусь хоче нам про щось сказати. Ми звернулися до екстрасенса, щоб розібратися в цій ситуації
Згодом виявилося, що мама мала рацію. Екстрасенс підтвердив той факт, що те, що робиться в нашому коридорі це знаки, які подає нам дідусь і нам слід уважно оглянути коридор, можливо там щось заховано.
Ми повернулися додому й почали оглядати коридор. Першочергово ми оглянули всі полички комоду та книги.
Нічого такого ми не знаходили, там були звичайнісінькі книги, які так колись любив дідусь.
І раптом в куточку останньої полиці комода я знайшла щось дивне. Я придивилась, а це виявилася каблучка з великим рубіновим каменем.
Ми з мамою заховали каблучку та наступного дня вирішили поїхати до експерта й показати знахідку.
Цієї ночі мені приснився дідусь і спокійним голосом сказав: “Колись цю каблучку носила твоя бабуся. Я не встиг подарувати її тобі. Це повинно бути твоїм приданим”.
Зразу показали каблучку антикварові й той нам повідомив, що вона оцінюється дуже дорого. Ми двоє не моли повірити в це. Ось це дідусь мені зробив неймовірний подарунок!
А ви вірите в такі знаки?
