Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком ще в університеті на першому курсі. Я – звичайна дівчина з села, він – міський хлопець. Так прозустрічалися майже декілька років та Олексій зробив мені пропозицію. Знала, що він єдина дитина у родині. Та і свекруха мене тепло прийняла, називала донею.
Вже під кінець свята до мене підійшла пані Галина, сказала, що хоче поговорити:
– Я жінка не багата, великого достатку не маю. Але є невелика двокімнатна квартира, вона мені давно у спадок перейшла від матері. Я подумала, що вам там буде краще жити, ніж з твоїми батьками у хаті в селі тіснитися.
Вдячна їй за такий подарунок, інакше б ми декілька років збирали гроші на кредит. А там вже готове житло, ми одразу наступного дня всі речі перевезли та покликали гостей на новосілля. Згодом я дізналася, що вагітна. Пам’ятаю, як плакала від щастя, коли побачила на тесті омріяні дві смужки.
Це була перша вагітність, тому я дуже переживала за малюка. На щастя, пані Галина жила неподалік, у сусідньому районі. Мої батьки тоді жили у селі та треба добру годину їхати до міста, а потім ще з пересадками до нашої зупинки. Свекруха разом зі мною ходила на обстеження, обирала для малюка одяг та іграшки.
Ледь не щодня пані Галя після роботи приходила до нас у гості. Я могла спокійно відпочити, приготувати вечерю та поприбирати вдома, поки бабуся з онукою гралася в кімнаті або ж гуляли в парку. Навіть не знаю, що б я робила без неї! Одного вечора дуже дощило та пані Галя після роботи зайшла до нас. Я помітила, що у неї тоненька куртка, яку продуває, ще й рукавички де-не-де діряві. А шкарпетки залишали мокрі сліди, адже черевички у неї були не на цей сезон.
– Мамо, ну хіба так можна ходити? Треба новий одяг вам купити, адже так холодно надворі!
– Доню, та у мене пенсія така мізерна, ледь на комуналку та ліки вистачає. Я поки ще не відклала на новий одяг, та і ця куртка не така погана, можна ще ходити, – виправдовувалася жінка.
Мені стало шкода стареньку. Адже вона мені так допомагала з донечкою, завжди купувала для неї нову іграшку чи одяг, ще й нам цю квартиру віддала. Тому наступного ранку я поїхала з Олексієм у магазин. Тоді купили їй нові штани теплі, декілька кофтинок, дві пари осінніх чобітків, красиву хустину та шапочку, щоб вона не мерзла під час прогулянки з онучкою. А ще по дорозі заїхали в аптеку та супермаркет. Тепер у свекрухи шафа від одягу та холодильник від продуктів не зачинялися!
Я помітила, що пані Галина постійно купувала дешеві макарони по акції, гнилі овочі та фрукти, адже вони дешевші. Шкода, що вона ось так на продуктах економить, все на онучку та нас витрачає. Відтоді я перестала приймати від неї дорогі подарунки. Нехай навіть з порожніми руками приходить у гості, вона і так багато для нас зробила.
Тепер у пані Галі завжди у холодильнику смачна їжа, та і вона дуже красиво виглядає у новенькій курточці. Спершу вона не хотіла від нас брати навіть крупи, однак, ми з чоловіком були невблаганні.
– Ви й так для нас тільки зробили. Тепер вже наша черга прийшла, щоб про вас дбати. А ви можете і далі приходити до онучки та гратися з нею, – радісно відповідаю свекрусі. Бажаю всім таких же хороших стосунків у родині, як у мене з пані Галиною!
Дівчина правильно вчинила? Чи вважаєте ви її вчинки дійсно добрими чи вона просто почувається винною перед свекрухою?
