Декілька років я уже живу в столиці, хоча сам з невеличкого містечка.
Цього року у моєї племінниці та за сумісництвом похресниці було весілля, та я на святкуванні не був.
Весілля було дуже пишне, з розмахом. У найдорожчому ресторані, з відеозйомкою, з фотосесією. Сукня пишна в Іринки, дорогуща.
Відразу варто сказати, що моя сестра з чоловіком не бізнесмени – звичайні прості люди. Вона працює вчителькою в школі, він електриком. Хресниця Іринка продавчинею на базарі. Грошей у них багато не має.
Тоді як вони закотили таке весілля феєричне?
Вони поділи розходи на усю рідню і гостей. Мене віднесли до близької рідні.
Я поки не одружений, дітей не маю. У рідному містечку квартиру придбав двокімнатну. Друг виїжджав жити за кордон і продавав за безцінь. Я й скористався нагодою. Тому з мене хотіли витягнути по максимуму.
За місяць до весілля дзвонить мені сестра і просить допомогти з організацією. Я то думав, щось привезти, завезти, причепити. А виявились матеріально. Гроші дати, як подарунок наперед. А вони ними оплатять відео- та фотозйомку. Озвучила суму. Немаленька. Але я погодився.
Приблизно через тиждень знову дзвонить. На цей раз просила додати на тур по Європі для молодят. Це подарунок від бабусь, проте їм трохи не вистачає, тож ми доскидуємось.
Я подзвонив до мами. Так і так, дійсно просить допомогти, бо грошей не має, а внучка єдина поки. Ну гаразд. Знову скидаю певну суму сестрі на картку. Зрозуміло, у батьків уже забирати ці кошти не буду.
Минає три дні. Знову дзвінок.
– Потрібно доплатити за додаткових 5 гостей. Я знову погодився, але за умови, що ці гроші даю в борг і вона мені їх поверне. Ну ніби домовились. Скидую.
Потім їй потрібно було привезти сукню зі столиці, щоб вона красиво виглядала на весіллі доньки. Вона підібрала все, я тільки мав поїхати і оплатити. Зрозуміло, зі своїх грошей. Та я додав їх до попередньої суми боргу.
За два дні до свята я приїхав додому, привіз всім гостинці, сестрі сукні. Ми з батьками і сестрою сиділи у її квартирі і пили чай.
– Знаєш, синку, ми тут подумали…Тобі варто подарувати квартиру Іринці. Вона ж твоя похресниця. Ти зі столиці повертатись не хочеш..То що вона тут пустуватиме? А так молодята своє гніздечко будуть мати – сказала мама.
– Я нікому нічого не збираюсь дарувати. Я можу дозволити їм тут пожити, поки нічого не надумав з нею робити, але не більше.
– Я думала, ти хороший брати, а ти.. – почала тиснути на жалість сестра – Я сподівалась на твою допомогу.
Я не збирався цього слухати, взяв свою валізу, ключі і вийшов. Поїхав до своєї квартири. Відкриваю двері і яким було моє здивування, коли я побачив там Іру з чоловіком. Виявляється, вони вже там жили. Без мого дозволу. Ключі їм дала сестра.
Не весілля я не пішов. З сестрою не спілкуюсь. Квартиру думаю продавати, добра з неї не буде. Поки впустив племінницю пожити на пів року, а далі нехай думають, що хочуть.
Як ви вважаєте, чи добре вчинила сестра? Чесно стосовно брата?
