Катерина з Павлом у шлюбі уже понад 10 років. Мають двох синочків. Все, як в усіх сімей. Час біжить, діти ростуть, на роботу ходять.
От молодшому вже 6, а старшому 8. Вранці батьки дітей до школи збирають, відводять, а потім працювати самі. Сини на групу продовженого дня ходять, тому подружжя саме повертається з роботи і забирає дітей.
Всі разом вечеряють, потім справи кожен свої робить і лягають спати. І так кожного дня.
З чоловіком у Катерини уже не було тих теплих відносин, що раніше. Колись вони скучали один за одним, якщо не бачились всього пів дня, зідзвонювались щогодини. А тепер що? Звичайна рутина. Побут. Буденність.А інколи так хочеться чогось незвичного, яскравого, щоб радість приносило.
Нещодавно на підприємство до Павла прийшла нова працівниця, Уляна. Вони почали зустрічатись. Чоловік знайшов для себе знову такий запал, який був раніше з Катею.
Він тепер жив заради себе. Приходив додому пізно, не присвячував часу сім’ї. Спочатку вигадував причини якісь, а потім дружина звикла.
Катерина мовчала, нічого не говорила чоловіком. Лиш відчутно віддалилась від нього. Уже не зустрічала його з усмішкою, не питалась нічого, не розповідала. Вони тепер жили, ніби сусіди, а не сімейна пара.
А Павлу стало байдуже на дітей, на Катю. Він бачив лише Уляну. Заради неї був готовий із сім’ї піти.
Минув рік, відколи вони зустрічаються. Одного разу Павло гуляв парком з Уляною і зустрів там свою дружину з дітьми. Катерина глянула на них, але нічого не сказала, змовчала. Забрала дітей і повела в іншу сторону. Вслід їй кричала коханка чоловіка.
– Він до тебе вже не повернеться ніколи, чуєш?!
Того ж вечора Павло мовчки зібрав своїх речі і пішов. Без вибачень. Без пояснень.
Діти не розуміли, чому батько так вчинив? Катерина не могла їм пояснити, бо і сама не знала. Її душу огорнула невимовна печаль. Їй було дуже непросто.
Павло рік прожив разом з Уляною. Він зрозумів, що припустився великої помилки, коли пішов від дружини. Уляна виявилась нікудишньою господинею: готувати не вміла, прибирати не хотіла, одяг він прав сам.
Павлу доводилось робити це все самому. Робив навіть те, що колись з Катериною і не брався до цього.
Тепер чоловік все частіше сидить і згадує про неї, про дітей. Вони такі красиві, мужні хлопці ростуть. Прикро йому, що так сталось. Та дороги назад немає. Не пробачить йому Катерина.. А може? Вона досі сама..
Як думаєте, варто чоловіку спробувати помиритись з Катериною?
