На вихідних ми з чоловіком і сином поїхали до його матері в гості. Свекруха одразу ж заявила:
– А у мене немає нічого, окрім хліба з маслом і чаєм.
– Мамо, та нам нічого не потрібною Ми просто в гості прийшли, – сказав Микита.
-Ну то заходьте. Сашко, ти вже такий дорослий став. Все добре? Не хворієш? – питала свекруха, обіймаючи онука.
Ми рідко спілкуємося з Тетяною Петрівною. Адже я з Микитою постійно в роботі, тому немає часу їздити в гості. І сама свекруха рідко дзвонить чи приїжджає, бо тоді б знала, що Сашко три тижні в лікарні був і лише вчора виписали його.
Однак раніше Тетяна Петрівна була у нас постійним гостем. Вони навіть не попереджала про свої візити і могла з’явитися в будь-який момент.
– Я тут була недалеко і вирішила зайти, – виправдовувалася свекруха.
І починала мене вчити, як потрібно господарювати. Все я робила не так: не так прасувала, не так прала, не так готувала, не так посуд мила.
Мені це скоро надоїло, тому я пожалілася чоловікові. Сказала, що не хочу, щоб його матір пхалася у наше життя. Микита з нею поговорив і після цього вона більше не приходила. Увесь рік Тетяна Петрівна лише телефонувала, але після народження онука знову почала навідувати в гості.
Хоча тепер вона попереджала про свій прихід, але знову була всім незадоволена. Я не так годувала Сашка, не так одягала і навіть не так тримала. Я намагалася контролювати свої емоції, тому просто пропускала її слова повз вуха і робила далі те, що вважала за потрібне.
Потім молодша сестра Микити вийшла заміж і свекруха знову пропала. Вона переїхала в однокімнатну квартиру зятя, щоб молоді змогли оселитися у її двокімнатній. Тепер її житло було далеко від нас, а коли з’явилася внучка від її дочки, то зовсім перемикнулася на неї. Потім ми з чоловіком вирішили здати в оренду мою квартиру і купити іншу в іпотеку, тому відстань між нами стала ще більшою.
Щоб швидше сплатити гроші я додатково займаюся перекладами, а чоловік ремонтує машини. Тому вільного часу обмаль. А тут співпало так, що у нас вихідні, тому вирішили піти погуляти з Сашком і заїхати до свекрухи в гості.
Перед візитом я зателефонувала. Тож зараз сидимо, їмо бутерброди з маслом і п’ємо чай.
Микита захотів покурити, але у нього закінчилися сигарети, тому він вирішив піти в магазин. Звідти він повернувся з повним пакетом гостинців. Купив і тістечок, і сиру, і яблук з виноградом.
– Навіщо ти стільки накупляв? Пригощайтеся тепер.
Я взяла фрукти і понесла на кухню мити. Нарізала на тарілку сиру, а решту вирішила покласти в холодильник. Відкриваю дверцята, а там повно їжі. На полицях були салати, нарізка з сиру і ковбаси, смажена рибка, торт, цукерки і ще купа всього.
Раптом на кухню заходить свекруха. На ній не було лиця, коли вона помітила, що я відкрила холодильник. За нею зайшов Микита, який теж побачив усю цю картину.
– Ти ж казала, що у тебе зовсім нічого немає, – здивовано сказав чоловік.
– Я просто чека в гості Машу з Антоном і Катею. Вони ще два дні тому сказали, що прийдуть, тому я встигла приготуватися. А ви без попередження завітали, то що я мала робити? Ви б з’їли усе, а їм би довелося їсти хліб з маслом?
З одного боку, справді, ми не попереджали про візит. Та це не привід так обманювати. Зрештою, для дочки з зятем бутерброди і чай не підійдуть, а ми і тим ситі будемо виходить.
Чи правильно вчинила свекруха?
