Я поїхала на Балі з подругами, щоб трохи відпочити. Дивилась на себе в дзеркало і милувалася: струнка, засмагла, блакитноока красуня.
А їхала сюди я в пригніченому настрої. Напередодні ми посварилися з чоловіком, який тримає мене у ролі коханки. Коли він залицявся до мене, то переконував, що дружина для нього – давно в минулому. Їх пов’язує лише штамп в паспорті.
Подруги на роботі ділилися своїми планами на Новий рік і запитували, що збираюся робити я. Натомість я поставила це ж запитання своєму чоловікові. Він відповів, що проведе це свято з сім’єю. Минулого року було те ж саме.
У мене більше не було сил це терпіти. Я поставила його перед вибором: наші стосунки або дружина. Сама ж погодилася на відпочинок з подругами і дала чоловікові час на роздуми. Сказала, що якщо обере все ж мене, то нехай зустрічає в аеропорту.
Він продовжував писати мені приємні повідомлення, але про своє рішення так і не згадував. Я вирішила ігнорувати і насолоджуватися відпочинком. Зізнаюся, що у мене змінився настрій і самопочуття. Я знову відчувала себе привабливою і молодою.
Тож я вирішила, що не буду йому відписувати і побачимо, як все вирішиться після прильоту додому. Якщо зустріне в аеропорту, то буду з ним, а якщо ні, то знайду когось іншого.
Ось наш відпочинок добіг до кінця. Пора повертатися. Перед посадкою на літак я познайомилася з молодим юнаком. Мабуть, молодший від мене на років 10. Костя спочатку просто дивився на мене, а потім підійшов. Ми розмовляли і фліртували. Це точно підняло мою самооцінку.
А потім на прощання він подарував мені іграшку-бегемотика. Увесь політ я замріяно сиділа з новим другом на руках. Я відчувала себе бажаною і цікавою. Адже хтось хоче робити мені подарунки, комусь я можу сподобатися.
Я думала, що з Костиком більше не зустрінуся. Однак після огляду він з’явився переді мною, сказав щось незрозуміле, вирвав бегемота і пішов геть. Тоді до мене дійшло, що він мене використав. Мабуть, в іграшці було щось заборонене, а я цього навіть не підозрювала.
В аеропорту мене зустрів мій коханець, але він ввечері знову сказав, що йому пора додому. А я все не могла перестати думати про Костю. Прикро, що так сталося. Відчувала себе обдуреною і дуже дурною, що повелася на таке.
Дівчата, ніколи не виключайте своїх мізків. Думайте головою, бо на одній красі далеко не заїдеш!
А що ви думаєте з цього приводу? Як вчинити в такій ситуації?
