Віра стала мамою у 15 років, але довго не зізнавалася, хто є батьком її дитини.
Дівчинка завжди була “в тілі”, тож вагітність майже не була помітною. Навіть власна мати виявила сюрприз надто пізно. якось помітила, що живіт доньки округлився, а старий одяг став дуже тісним. Відвела чадо до гінеколога. Там усі й дізналися про маленький секрет нашої Віри. Дівчинка була на 6 місяці вагітності.
Новоспечена бабуся не знала, куди їй подітися. Сором та гнів змішалися в ній настільки, що та навіть бачити доню не бачила. Стверджувала, що та ще сама дитина, то куди їй мамою ставати? Але голосити було вже пізно.
Про батька немовляти Віра мовчала. Тільки очі додолу опускала, ніби води в рот набравши.
Питання батьківства згодом цікавило не лише рідних дівчинки, а й цілу школу. Втім, навіть найближчі подруги могли тільки здогадуватися, хто ж став таким “щасливцем”.
Закінчивши 10 клас, Віра таки стала щасливою мамою донечки Аліни. Однак усі розуміли, що сама вона аж ніяк не впорається з вихованням та доглядом за немовлям. Тому мати нашої героїні взяла декретну відпустку. Тепер уся відповідальність лежала на ній. Тим часом Віра, ймовірно, переосмислила багато і взялася за навчання. Вона склала іспити, вступила на державну форму в університет і, зрештою, переїхала до іншого міста.
Про матір з донькою старалася не забувати. Щоб хоч якось покращити становище і полегшити їм життя, влаштувалася на роботу. Часом надсилала кошти. Але щоразу ці суми ставали все більшими і більшими. Мама Віри підозрювала, що фінансує дитя зовсім не її доня, а таємничий батько, про якого Віра досі мовчала.
Так минуло 3 роки. Бабуся заявила, що повинна виходити із декрету і більше не могла сидіти з онукою. Тож Вірі довелося забрати Аліну до іншого міста. Тепер дитя росло з мамою.
За цей час Віра знайшла роботу в рекламному агентстві, мала непоганий дохід, орендувала власне житло і паралельно продовжувала здобувати вищу освіту.
Алінка ж виявилася напрочуд розумною та кмітливою дівчинкою. Розвивалася не по роках. І згодом знала усі букви та цифри і навіть бралася читати самостійно. Не дитя, а радість! Тож Віра швиденько знайшла для доні місце в дитячому садку, неподалік від агенції, у якій працювала. І в дівчаток життя налагодилося.
Залишалася тільки одна таємниця, розгадку до якої не знав ніхто.
Через два роки в подібному темпі молода мама нарешті закінчила університет. Скоро її доня повинна була піти у перший клас. Але перед цим, доки надворі ще майоріло літечко, дівчатка вирішили навідати бабусю. Тож одного дня зібралися і вирушили до рідного села.
Втім, до материного дому Віра з Аліною зайшли не самі. Разом із ними був молодий юнак. Тепер достатньо глянути на схожість Алінки з тим світловолосим парубком, щоб тримати відповіді на всі запитання.
Це і був батько дівчинки.
Однокласник Віри у ті далекі часи планував вступати до воєнної академії. Тож, якби хтось дізнався про вагітність, усі плани миттєво були б зруйновані.
Пара вирішила мовчати.
Упродовж 5 років молодик надсилав гроші для дитини, які кохана потім віддавала власній матері. З Аліною він також бачився. Хоч і доволі рідко, але все ж…
Згодом обоє закінчили навчання, знайшли хорошу роботу і змогли створити повноцінну сім’ю.
Хлопець повернувся до дружини з донею. Зараз їхня Алінка закінчує 4 клас і з нетерпінням чекає на братика.
Як ви ставитеся до ранньої вагітності?
Що Ви порадили б юним матерям?
