Це був звичайний вечір. Неочікувано у мене почалися перейми. Ми з чоловіком швидко зібралися і поїхала на таксі. На світ мав з’явитися наш четвертий синочок. Хоча оточуючі і казали: “Буде двійня”.
Не дарма, адже минулого разу усе було так само. Моя друга вагітність стала сюрпризом для всіх. Уся річ у тім, що ми очікували одного малюка, а народилося двоє.
Хвилювання було безмежне. Скрінінг показував одну крихітку. Але ми вже навчені життям, що це не панацея…
Пологи пройшли легко. Ми завчасно орендували хорошу палату аби я могла відчувати себе комфортно.
Усе було спокійно. Я відпочивала. Чоловік був поряд і усіляко підтримував мене. За декілька годин принесли маля для того аби погодувати, потім у палату зайшов головний лікар. Він виглядав трохи пригніченим.
У мене серце почало боліти. Невже щось сталося з моїм синочком? Він хворий? Травмований?
Лікар наче почув мої думки і сказав:
– З вашим малям усе добре. Я до вас з іншим питанням. Розумієте, у нас народила 18-річна дівчинка. Навіть не подивилася на крихітку. “Мамця” просто поспала і поїхала на таксі. З одного боку, це було очевидно – вона занадто мала аби полюбити цю дитину. Але ж уже мама…
– На що ви натякаєте?
– Не хочу я це маля у дитбудинок віддавати. Ні в чому невинна крихітка. Можливо ви візьмете? Запишемо наче ви народили одразу двох.
Я була ошелешена. Але в середині себе відчула, що це моя дитина. Покликала чоловіка. Він відповів:
– У нас уже четверо. П’ята принцеса не завадить. Назвемо Оксана, Ксенія. Гарно звучить.
Мою Оксану просто записали як мою другу в двійні. А домашнім пояснила так, мовляв, буває, що на УЗД за першою дитиною другий не видно. Тому рідні питань багато не задавали, дивувалися тільки, треба ж, два рази двійня.Тільки чоловік був в курсі, і прийняв моє рішення «на ура». Найсмішніше, Оксанка на нього дуже схожа, така ж блакитноока і світловолоса.Зараз діти виросли, і ніхто навіть не підозрює, що Оксанка нам не рідна. Так я і сама про це забуваю … Рідна!Ви зважилися прийняти таке складне рішення?
А як вам ця історія?
