Після смерті матері ми з сестрою посварилися через розподіл майна. Вона вимагає, щоб я заплатила їй за частину будинку.
Я живу в батьківському домі зі своїми дітьми, а сестра готова буквально залишити мене без даху над головою. Та я розумію, що першочергово це не її ідея. До такого міг здогадатися лише чоловік сестри. Мабуть, мама була б шокована, якби дізналася про всі перипетії, що зараз відбуваються.
Ми з Вірою ніколи не були дуже близькими, але причин для конфліктів у нас також не було. Старша сестра багато років тому одружилася і переїхала.
Я також була заміжньою, але після розлучення повернулася до мами. Бабуся любила своїх онуків, тому радо прийняла нас. Вона мені дуже допомагала. Не знаю, чи впоралася б я сама з вихованням дітей. Тим паче мені досі не вдалося повноцінно встати на ноги.
Ні здоров’я, ні грошей, ні особистого життя. Невдачі на всіх фронтах. Останні роки свого життя мама багато хворіла, тому мені довелося перебрати всі обов’язки на себе. Я доглядала за нею, в той час, як сестра допомагала лише матеріально.
А коли мама пішла на той світ, то з’ясувалося, що офіційно будинок належить нам з Вірою по половині. Я навіть подумати не могла, що все так обернеться. Мені здавалося цілком закономірним, що майно має залишитися мені та моїм дітям. Адже сестра живе в достатку, а я ледь зводжу кінці з кінцями.
Тепер сестра хоче, щоб я викупила її частину. Поступатися і робити подарунки вона не збирається. Але звідки у мене візьмуться на це гроші?
Сума за її частку шалена. У мене зараз немає ні роботи, ні заощаджень. Прикро, що Віра виявилася такою меркантильною. Адже навіщо їй здалася ця сільська хата? Вони живе в місті і горя не знає…
Думаю, що я б змогла домовитися з сестрою, якби не її чоловік. Це під його впливом вона твердить, що нікому не можна дозволяти вилазити собі на шию, мовляв, закон є закон. Якщо їй належить половина будинку, то навіщо від нього відмовлятися?
Проте як мені бути в цій ситуації?
Чи повинен розподіл майна стати причиною для непорозуміння між рідними людьми?
