Ми і батьки зятя подарували дітям на весілля гроші на купівлю квартири. Грошей, правда, вистачало тільки на однокімнатну квартиру, але зате з хорошим ремонтом.
Купивши квартиру, наші діти запросили батьків з обох сторін, на новосілля. Це була трикімнатна квартира, в новобудові. Оформили кредит. На наші заперечення, діти просто відмахнулися. Це їх доросле і усвідомлене рішення. Ми не стали лізти їм в кишеню.
Новий будинок, територіально, знаходився далеко від роботи. Доньці доводилося добиратися на роботу на громадському транспорті з пересадкою, а її чоловікові – на трамваї, в інший кінець міста. Тому діти вирішили купити машину.
Мій чоловік запропонував допомогу. Він в машинах розбирається. Але, діти, захотіли нову, з салону. Через два тижні купили і зателефонували, щоб покататися.
Вартість машини дорівнювала вартості однокімнатної квартири. Вона була куплена в кредит. Вони хотіли, бачте, щоб було не соромно виходити з автомобіля. Так, всім навколо, абсолютно все одно, хто і на якій машині катається.
На наші запитання з приводу фінансів, як і в минулий раз, просто відмахнулися. Вони все прорахували і самі розберуться. Всі так роблять! Ми не втручалися. Наш життєвий досвід їм не потрібен.
Квартиру і машину купили. Не вистачало тільки дитини. У всіх же є, значить і їм пора. Через деякий час дочка завагітніла. Цього разу їм спало на думку, що треба народжувати в Америці. Таким способом можна отримати громадянство. Відомі особистості так роблять, і ми теж хочемо!
Я з матір’ю зятя дізналася приблизну вартість таких пологів. Навіть якби ми продали свої квартири і мою дачу, то цих грошей все одно б не вистачило. Хоч цього разу діти зрозуміли, що їм це не по кишені. А то довелося б і правнукам розплачуватися. Дочка почала вибирати пологовий будинок.
На пологи теж довелося оформити кредит. Дочка захотіла окрему палату, щоб за нею бігали і лікарі, і акушерки. Коляску вибрали одну з найдорожчих – 3 в 1. Третій блок – це автокрісло. Щоб вписувалося в їх машину. Ліжечко теж не з дешевих, вони ж будуть фотографувати дитину. Все повинно бути красиво. Плюс до цього, ще зробили ремонт в дитячій кімнаті.
Одяг для дитини купували тільки брендовий, якість набагато краща. А те, що маленькі діти дуже швидко ростуть, це їх не хвилювало. На дитині не можна економити, обурювалася дочка.
Щомісяця їм доводилося виплачувати приблизно 30 тисяч. Їх це не лякало. Далі стало ще гірше. Зять втратив роботу, а іншу, з такою ж зарплатою, він знайти поки не міг. Почав таксувати. Грошей все одно не вистачало. Навіть якщо працювати 24 години на добу.
Дітям довелося свою квартиру здавати в оренду, а самі переїхали жити до батьків чоловіка. Коляску продали всього за третину її вартості. Дитячі речі виставили на продаж. Але, за такі гроші, їх ніхто не купував.
За кредит платити потрібно, а грошей немає. Зять, через переживання, потрапив в аварію. Добре, що постраждала тільки машина. Грошей не вистачало ні на погашення кредитів, ні на життя. І тут діти вирішили попросити допомоги у нас.
Всі свої заощадження ми подарували їм на весілля. Можна, звичайно, дачу продати. Мені, якщо чесно, було шкода її продавати. Я стільки сил в неї вклала!
У підсумку, діти живуть у батьків, квартиру і машину продали. Як я не опиралася, дачу довелося теж продати. Після всього, вони залишилися винні ще 250 тисяч.
Тепер сидимо зі сватами і шкодуємо, що не купили самі дітям квартиру. Оформили б її на себе. Спокійно жили б собі і збирали на щось своє.
Що ви думаєте про такі сім’ї, які живуть тільки сьогоднішнім днем?
