Мені було 12 років, коли моя мама вдруге вийшла заміж. Новоспеченому чоловікові я була не потрібна, тому мама відвезла мене жити до бабусі. Мама нам з бабусею нічим не допомагала. Для неї існував тільки її новий чоловік. Ми з бабусею виживали на її пенсію. Бабуся ніколи не любила мою маму. Добре що її нелюбов не перейшла на мене.
Зовні, я нагадувала бабусі її сина. Це для неї стало великою втіхою. Ми жили небагато, але дружно. Бабуся замінила мені не тільки маму, а й батька.
Бабуся мене підтримувала і була завжди поруч на всіх етапах мого дорослішання. Вона померла, коли я була студенткою другого курсу.
Я була єдиною родичкою бабусі, тому її квартира дісталася мені у спадок. Коли я офіційно стала власницею квартири, до мене, раптом, прийшла моя мама. Вона не виходила на зв’язок останні чотири роки. Вона запропонувала мені помінятися з нею квартирами. Річ у тому, що у неї двокімнатна, а у бабусі – трикімнатна житлоплоща. Вона аргументувала це тим, що я одна, і мені не потрібна така велика квартира, а їх, з вітчимом, двоє, і їм тісно в двокімнатній.
Моя відмова обурила маму. Вона почала кричати, що вона мене народила, виростила, а я невдячна.
Ну, тоді я не витримала, і згадала їй, як вона мене проміняла на нового чоловіка, викинувши з життя, як непотрібну річ. Після такого, я їй точно нічого не винна.
Наступного разу ми з нею зустрілися тільки через 5 років. На той момент, у мене вже був чоловік і дитина. Наша сім’я жила в бабусиній квартирі. Жили цілком щасливо. Хороша робота, дитина – все як у всіх.
Я розгубилася від несподіванки, коли прийшла моя мама. Я навіть не хотіла її впускати до себе додому. Хіба можна забути про свою дитину на багато років, а потім прийти, як ні в чому не бувало.
Мій син, з цікавості, як і всі діти, відразу поцікавився, хто до нас прийшов. Мама, випередивши мене, відповіла, що вона його бабуся і попросила увійти.
Син відразу почав завалювати мене розпитуваннями. Я попросила його почекати мене у своїй кімнаті і продовжила розмову з матір’ю. Я хотіла дізнатися справжню причину її приходу. Мама зізналася, що її покинув чоловік. Вони продали її квартиру, щоб купити нову, а він втік, прихопивши з собою її гроші. Їй більше немає куди піти. Вона хотіла залишитися жити з нами, так як я її дочка і не можу її прогнати.
Одну ніч мама провела у нас. А на наступний ранок, я здзвонилася з її двоюрідною сестрою, яка жила в селі, і попросила прихистити мою маму. Натомість, мама буде допомагати по господарству.
Якщо мама думала, що може ось так прийти і залишитися у мене жити, то вона дуже помилялася. Бабуся – ось моя справжня мама. Перед від’їздом, мама звинувачувала мене, не розуміючи, як я можу з нею так вчиняти.
Хіба я зробила щось неправильно?
