Наталя з Дмитром зустрічалися пів року. І от вона поїхала знайомитися зі свекрухою. Свекруха вийшла у гарному сарафані, з макіяжем і великими сережками. За обідом мама Дмитра ставила Наталці безліч запитань. – Ех, не рівня ця Наталя Дмитру! – читалося на її обличчі.

Ми зустрічалися з Дмитром уже 6 місяців на момент, коли він запропонував познайомити мене зі своїми батьками. 

Я дуже хвилювалася, але була щасливою, адже це означало, що мій коханий ставиться і сприймає мене дуже серйозно. 

Я добре підготувалася до знайомства: купила нове скромне платтячко, власноруч спекла великий торт, а Дмитро купив красивий букет квітів для своєї матері – Дарини Петрівни. 

Ми під’їхали до їхнього будинку і я ахнула від здивування. Садиба була розкішною. Я знала, що Дмитро не з бідної сім’ї, та й сам давно вже прекрасно заробляє, бо очолює центральне відділення банку. А я що? Проста студентка на 10 років молодша. Але я не вірила, що такий нюанс може якось завадити нашому щастю. 

Як же я помилялася…

Варто було майбутній свекрусі лише поглянути на мене, як я одразу зрозуміла – вона мріяла про іншу невістку. За столом вона не припиняла засипати мене запитаннями на тему моєї сім’ї, мого походження і навіть сімейних прибутків. Я чесно відповідала, без прикрас, але це було явно не те, що хотіла почути Дарина Петрівна. 

Напружений вечір закінчився для мене справжнім сюрпризом. Дмитро зробив мені пропозицію руки і серця! Я була на сьомому небі від щастя.

Після цього я пережила найрозкішніше у світі весілля, найромантичнішу подорож з коханим і мені здавалося, що більше нічого не зможе затьмарити мого щастя, але я помилялася. 

Минав час, і я потроху опускалася з небес на землю. Почала помічати, що всім нашим життям керує свекруха. Вона втручалася в кожне наше спільне рішення. Складалося таке враження, що я живу не з Дмитром, а з Дариною Петрівною. 

З кожним місяцем нашого шлюбу це ставало все нестерпніше й нестерпніше. Останньою краплею в чаші мого терпіння стало те, що свекруха почала переконувати мого чоловіка. щ0о мені ще рано народжувати дітей, мовляв, треба зачекати трохи, коли я виросту і стану справжньою жінкою. 

Найгірше це те, що Дмитро в усьому дослухався до матері, навіть тоді, коли я щодня говорила йому, що мрію про власних діток. 

Я терпіла, терпіла і ще раз терпіла, але після 2 років такого сімейного життя я втомилася боротися за цей союз. Заявила чоловіку, що подаю на розлучення. Він навіть не вмовляв мене залишитися з ним Правильно! А навіщо? Я й так ніколи б не сподобалася його матері, що б не робила, як би не намагалася. 

З того часу минуло 2 роки. Я щаслива у новому шлюбі. Кілька місяців тому у нас з’явився первісток – синочок Микола. 

Долею колишнього не цікавлюся, з пліток знаю лише одне – він досі самотній, але це зовсім не дивно, зважаючи на те, яка матір йому дісталася. 

Чи то її провина в тому, що наша сім’я розпалася так швидко, чи вся справа в Дмитрові, який так і не виріс і не став справжнім чоловіком? Гадки не маю. Знаю одне – добре, що доля нас розвела, адже тільки тепер відчуваю себе по-справжньому щасливою. 

Чи правильно вчинила головна героїня?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector