Живемо ми у маленькому місті. У мене є донька. Нещодавно їй виповнилося 10 років. Вона дуже товариська дівчинка, тому друзів у неї доволі багато. А одна її однокласниця навіть живе у нашому дворі. Дружать вони вже доволі давно, але декілька місяців тому я зрозуміла, що таке спілкування мені взагалі не подобається.
Річ у тім, що батьки цієї Марини не сильно за неї переживають. Вона цілими днями може бродити вулицями й ніхто навіть не подумає її шукати. Вона любить шукати пригоди собі на голову й часто тягне з собою мою доньку. Саме Марина почала вмовляти її йди далеко від дому та проводити час з дітьми набагато старшими за них.
Здебільшого вона або гуляє, або сидить у нас вдома з моєю донькою. Вона навіть після школи йде зразу до нас додому. Діти разом роблять уроки, дивляться мультики, їдять і лише під вечір Марина йде. Мені не подобається, що кожного дня й до самого вечора в мене вдома чужа дитина. Хто має нести відповідальність за її здоров’я та життя?
Та й на обід вони приходять разом. Я кличу доньку, а вона біжить за нею хвостиком. Видно дитина голодна, тому що з’їдає все, що я їй даю. Інколи навіть ще просить. Мені не шкода їжі, але і я не багатій, який може щодня годувати чужих дітей. Якось я навіть попросила її залишитися в кімнаті, то вона потім дуже просила в мене їсти. Казала, що голодна. Звичайно, я її нагодувала, але потім запитала: “А тебе мама вдома не годує?”.
На це Марина відповіла, що вона не так смачно готує та й продуктів вдома не так багато. Інколи взагалі їжі нема. Виставити її за двері я теж не можу, але ж якось потрібно змінювати ситуацію.
Я вже навіть розмовляла з її матір’ю, але та мені відповіла:
– Вам що, тарілки супу шкода? Ми ж сусіди! Якщо ваша дочка прийде до нас, я обов’язково нагодую! І слова не скажу!
От тільки діти наші чомусь лише в мене вдома сидять. До неї вони не ходили ні разу! Сподіваюся, що наш переїзд в інших район допоможе у цій ситуації.
А як ви вважаєте?
