Уоллес Уоттлз написав таке: не потрібно ловити лосося в озері, якщо там немає лосося. Цьому вислову вже 100 років, а він не втрачає своєї актуальності в сучасному світі. Проблеми стосунків людей залишаються все ж тими. Адже тобі не допоможуть ні професійні навички рибака, ні дорогі вудочки, ні найкраща наживка – в озері просто немає лосося.
Навіщо доглядати одну рослину в безплідній землі, яка все одно приречена на загибель, якщо у світі існують ґрунти, здатні породити рясні сади?
Те саме стосується відносин між людьми: не потрібно вкладати свої сили та час в те, що ніколи не проросте коханням у ваших серцях.
Витягувати з води пустий гачок стало звичною справою, але від «озера» – ні ногою. Здається, тільки відійдеш – риба почне активно клювати. Лиш би не пропустити.
І ми сидимо біля «озера» в будь-яку погоду, чекаємо на рибу, якої в ньому ніколи не буде. Давимо на газ в авто, в якому сів акумулятор, відганяючи від себе розуміння того, що вона ніколи не поїде. Дзвонимо, пишемо і плануємо зустрічі з тими, хто нас ніколи не покохає.
Треба або звертатися за допомогою за буксируванням; або зовсім змотати вудочки та піти шукати іншу водойму.
Все, годі! У світі є водойми, повні лосося, і не всі машини розряджені. Потрібно просто припинити займатися даремними справами.
І чекати на непотрібних людей.
Наше життя надто коротке, щоб тратити час на те, що не дає ніякого результату.
Можна, звіяно, погодитися на іншу рибу, виштовхати машину, або так і плекати кволу рослину. Можна змиритися з напівкоханням.
Але хіба в цьому є хоч крапля щастя? Хіба ви не гідні кращого, справжнього?
Шукайте кращі місця, кращі землі, кращі озера. Там, де ви будете щасливими.
Є інші люди – їх мільярди. Щастя поруч, воно чекає, поки ви відірветеся від свого озера.
Хтось чекає, щоб нас покохати.
