Бувають моменти, коли краще відступити.
Навіщо витрачати свій час на безплідні землі, якщо є родючі грунти? Так само немає сенсу намагатися привернути увагу людей, яким ми не потрібні.
Звичайно, що ви не зможете зловити лосося, якщо він не водиться в річці. Навіть відмінні навички риболовлі чи професійне спорядження не зможуть вам допомогти.
Та інколи розумом людина це усвідомлює, але душею не може прийняти цю ситуацію. Адже вона витратила гроші на дорого снасті або провела багато часу, поливаючи грунт.
Вона змирилася із невдачею. Це стало її зоною комфорту, тому піти не так легко.
Кожного дня потрібно їздити до річки, де не клює. Дзвонити і писати до людини, яка не зацікавлена у вашому спілкуванні. Це те саме, що вижимати газ у машині, в якій сів акумулятор. А раптом поїде? Ні, не поїде. Чуда не станеться.
Єдиний вихід – це чиясь допомога або буксирування.
А ще можна змінити місце риболовлі. Як і людину, з якою спілкуєшся.
Наш час спливає і його не повернути.
Мабуть, якщо присвятити все життя якійсь справі, то можна хоча б полин виростити на неродючому грунті.
Та чи варто?
Інколи варто змінити річку чи пошукати іншу землю.
Або іншу людину.
Серед мільярдів осіб хтось точно буде цінувати нас і відповість взаємністю.
А ви згідні з цією думкою?
