Це може статися не сьогодні і не завтра, але все одно станеться. Просто вірте в це.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я була людиною, яка не любить здаватися. Боролася з речами, в яких немає сенсу. Не брала недосконале, хотіла все або нічого. Розбудовувалася і ставала параноїком, коли щось, над чим наполегливо працювала, виходило з-під контролю.
І ви, ймовірно, могли б сказати, що я не спонтанна людина, що не живе теперішнім моментом. Просто я часто нерозумно забувала, що досконалість недосяжна.
Бачте, ми готові боротися за речі, на які, як ми думаємо, заслуговуємо. Ми можемо вивернутися навиворіт, але якщо щось долею нам не призначене, то цього, попри всі наші старання, так і не відбудеться.
Проста думка, але яка дуже розчаровує, так? Знаю, але це правда.
Якщо я щось і зрозуміла за ці роки, так це те, що життя не завжди згодне йти за нашим планом. Воно не завжди веде нас до мрій, часто звертаючи кудись далеко в сторону. Не кажу, що не буває періодів, коли все стає на свої місця, і ми відчуваємо захват від того, що нарешті зірвали «великий куш». На щастя, такі моменти все ж трапляються.
Але потім, знову ж таки, на зміну захопленню приходить відчуття розчарування. Ми закохуємося в чудову людину, віримо, що наша любов буде тривати вічно … А потім в одну мить все, чим ми жили і що робило нас щасливими, розбивається вщент на наших очах.
Ми старанно працюємо заради посади мрії. А коли її отримуємо, то раптом розуміємо, що це зовсім не та робота, про яку ми мріяли.
Ми підіймаємося, але потім падаємо. А потім, через деякий час, знову підіймаємося. Тільки тепер ми стали сильнішими, ніж раніше.
Життя час від часу показує нам, що немає в цьому світі речей, які ми маємо право називати своїми. Немає речей, які ми можемо контролювати на сто відсотків. Знаю, такі моменти часто ранять і збивають з ніг, роблять невпевненими, а іноді навіть нездатними рухатися вперед. Життя не дає миттєво всіх відповідей, яких ми потребуємо.
Ми не розуміємо, що відбувається, куди йдемо і яким повинен бути наш наступний крок. Перед нами невідомість, і нас лякає ця тьма попереду. Ми кричимо, плачемо, сумніваємося у своїх можливостях. Сердимося на весь світ – і все це тому, що раптово відчуваємо, як все починає валиться.
Може впасти все дощенту, але правда все одно залишиться. Як би не було важко, але нам необхідно навчитися приймати те, що деякі речі просто не створені для нас. Найважливіше, про що варто нагадувати собі, – це те, що ми повинні зберігати віру. Приймати невдачі в якості цінних життєвих уроків і продовжити свій шлях.
Оскільки те, що призначене для нас, врешті-решт, обов’язково прийде до нас.
Щось може спливти прямо з наших рук, і потім буде потрібно якийсь час, щоб це повернути, але це обов’язково станеться. Так що, будь ласка, не накручуйте себе. Не звинувачуйте себе. Не здавайтесь. Те, що повинно статися у вашому житті, буде просуватися до вас, але у своєму власному темпі. Це може статися не сьогодні і не завтра, але це все одно станеться.
Просто вірте в це.
Вмикаємо логіку: як дістати м’ячик, не торкаючись руками пляшки?
Усі заздрили, що у нас із чоловіком аж 3 дітей, бо думали, що бодай хтось про нас піклуватиметься
Картопляна шкірка — це все, що потрібно для орхідей. Рецепт кращого добрива для пишного цвітіння
Гарний та швидкий спосіб стерилізації банок. Пару хвилин і можна закатувати
Прийшла найматися до мене в салон три місяці тому молода жінка, вона переселенка з Харкова. Розлучена, дитина її зараз у бабусі у селі біля Львова. Випробувальний термін Марія пройшла, виконавча, спокійна. Але колектив не приймає її. Поїдом їдять і чому?
12 модників та модниць, які з віком почали чепуритися навіть більше, ніж в юності
Діти знаменитостей, які успадкували та примножили красу своїх батьків
“Шити одяг для ЗСУ – це гордість”: як переселенки з Донеччини евакуювали швейний бізнес до Львова
Задачка, щоб відточити власний розум до неймовірної гостроти
Наталя з Дмитром зустрічалися пів року. І от вона поїхала знайомитися зі свекрухою. Свекруха вийшла у гарному сарафані, з макіяжем і великими сережками. За обідом мама Дмитра ставила Наталці безліч запитань. – Ех, не рівня ця Наталя Дмитру! – читалося на її обличчі.
Власна квартира стала водночас моїм досягненням і покаранням. Тепер з чоловіками мені, ніби пороблено!
11 витончених фільмів в стилі ретро, від яких неможливо відвести очей
“Вибач, але я ще не готовий стати батьком. Наш шлюб – це помилка, тому повертайся додому. Коля”.
Святкові віночки із ниток. Ідеї для рукодільниць
Такі балкони настільки вражають, що не розповісти про них друзям – велика помилка!
15 фото, на яких погода вирішила показати все, на що вона здатна
Я краще буду одна, ніж залишусь твоїм запасним варіантом
Притча про те, як знайти душевний спокій
Речі — які притягують у дім бідність і нещастя. Скоріше позбудьтеся від них
