Чоловік почав все частіше їздити у відрядження. І так тривало доти, доки вона випадково не побачила його в торговому центрі з довгоногою моделлю. На жаль, вона була не одна. Подруга також була свідком зради. Саме від неї про це дізналися всі родичі й друзі.
Сама жінка ніколи б не розповіла іншим правду. А навіщо? Тепер їй доводиться слухати слова підтримки і бачити співчуття в очах оточуючих.
Та разом із тим її життя змінилося. Тепер вона не повинна була стовбичити годинами на кухні, а вільний час проводила в басейні. Після плавання у неї підіймався настрій і з’являлося море енергії.
– Нарешті я можу пожити для себе, – раділа вона перед колегами. – Прийшов час займатися тим, що мені справді подобається. Тепер мені не потрібно нехтувати власними бажаннями заради чоловіка. Життя тільки розпочинається.
– Ми можемо разом зібратися ввечері у ресторані, – пропонують друзі. – Обговоримо все, що трапилося.
– Не вийде, бо у мене справи, – відказала вона. Дійсно, їй вдалося поновити свої уроки фортепіано, про які чоловік змусив забути. Його дратував постійний шум. Багато років інструмент самотньо стояв у квартирі і служив журнальним столиком.
Вона випадково натрапила на оголошення в газеті, яке розмістила стара пенсіонерка. Олександра Іванівна була готова проводити заняття за невелику плату. Жінка була веселою й допитливою. Їм далося знайти спільну мову і навіть подружитися. Після уроку вони сідали на кухні і обговорювали все на світі за чашкою гарячого шоколаду. Олександра Іванівна розповіла, що мріє поїхати за кордон і відвідати Францію. Їй так хотілося скуштувати там знаменитий десерт крем-брюле з хрусткою начинкою.
Батьки почали частіше телефонувати і цікавитися, як у неї справи.
– У мене все гаразд, – відказувала вона. – Сьогодні на вечерю готую морепродукти, а завтра ввечері йду на виставу в театр зі своєю вчителькою з музики. Олександра Іванівна, до речі, пообіцяла, що її колишній учень дасть мені майстер-клас з гри на фортепіано, коли повернеться із гастрольного туру.
Також до неї приїжджала сестра, яка хвилювалася за її благополуччя. Проте слідів депресії вона так і не виявила. У квартирі завжди було прибрано, у вазі стояли квіти, а з кухні віяло ароматом свіжої випічки.
– Можливо, тобі варто завести собі якогось домашнього улюбленця? Бо я не розумію, навіщо ти стільки ходиш до тієї старої? Хіба що від скуки… – не вгавала сестра.
– Олександра Іванівна – чудова жінка, з якою весело й цікаво. І взагалі мені подобається займатися музикою. Можу й тобі зіграти.
Так промайнуло літо. За ці кілька місяців у її житті відбулося стільки змін: розлучення, самопізнання і самоприйняття. Зараз вона насолоджувалася своєю роботою, раділа життю і навіть з вигляду помолоділа на кілька років.
Під час чергового візиту до вчительки з музики на неї чекав довгоочікуваний сюрприз. Нарешті з гастролей повернувся той самий колишній учень. Він був високим і красивим чоловіком з теплою усмішкою.
Спочатку гість розповів про себе, а потім зіграв Шопена – магія і чарівність…
Через рік вони одружилися. Він забрав її до себе в заміський будинок, в якому була окрема кімната з фортепіано. Тепер у кожне відрядження дружина літала разом з ним. А коли у чоловіка були гастролі у Франції, то він люб’язно запросив із собою Олександрі Іванівну. Старенька змогла здійснити свою мрію, погуляти вулицями Парижа, скуштувати крем-брюле і відвідати багато визначних місць.
Прийшло ще трохи часу і за клавішами сиділа дівчинка, а мама лагідно її обіймала і пояснювала:
– Ця клавіша – нота “соль”, а це – “до”….
За вікном падав лапатий сніг, а на серці було тепло й затишно.
Чи сподобалася вам ця історія?
