Що, знову не той? – запитав чорний кіт, сідаючи поруч. Вона зітхнула важко. Противна, гірка горілка обпекла горло, і змусила поморщитися. Гидота яка – відповіла вона.
– Ну, взагалі-то, він був не дуже поганий, – зауважив чорний кіт.
– Козел, – прокоментувала вона. Алкоголь поступово розливався по тілу, приносячи разом з теплом свободу язика, і миттєву реакцію у відповідях. Він хотів, щоб все було як він захоче, і типу я слухняна дівчинка – додала жінка. А ще, він котів не любив.
І вона скорчила пику. Чорний кіт уважно подивився на неї:
– Може, пора б і зменшити твої вимоги? – запитав він. Тобі не вісімнадцять. Принців, як я припускаю не передбачається.
– Принців може і не передбачається, – відповіла вже злегка сп’яніла жінка, але й негідників не хочеться.
Поруч з чорним котом примостилася біла кішечка з чорними цятками. Розмовляти вона не вміла, але нявкала, зате тоненьким ніжним голоском.
Жінка нахилилася і поцілувала її в ніс. Кішка спершу скривилася від запаху алкоголю, а потім потягнулася і потерлася до неї.
– Ну і віддала б нас подрузі, – продовжив свої вмовляння чорний кіт.
– Як так, ти що таке тут несеш? – обурилася жінка.
– Значить, я вас віддам, щоб з цим козлом залишитися? А як же я потім жити буду? – відповіла вона і махнула ще одну чарочку. Потім закусила, і поклала долоні на кота і кішку.
– Подруга твоя хороша, – наполягав кіт.
– Вона про нас подбає, а ти може, дай Бог, і своє життя влаштуєш. Простіше тобі без нас мужика знайти буде. Ні шерсті, ні запаху, ні криків вночі, і вранці.
Жінка помовчала і важко зітхнула.
– Не зможу я без вас, – сказала вона. Не вийде у мене. Вас віддам – інших наберу. Та й не віддам. Куди ж я вас – ви мої рідні коти. А чоловік. Ну що поробиш. Якщо попадеться такий, що котів любить, то може і зійдемося, а якщо ні, то так вже й буду … І немає лиха без добра, – сказала злегка сп’яніла жінка, і випила третю чарку, зауваживши, що Бог любить трійцю. Потім вона встала і пішла в спальню. За нею побігла кішечка, тоненько виводячи своє мяу.
А чорний кіт залишився в центральній кімнаті. Він заліз на стіл, і скинув з нього тарілки, вилки, ложки і почату пляшку горілки. Потім раптом почав швидко крутитися за годинниковою стрілкою. Він видавав звуки, які зовсім не нагадують котячі.
Вранці жінка прокинулася з головним болем. От чорт, напилася, тепер доведеться в аптеку збігати. Вона встала, подивилася на годинник, і вирішила зайти за таблетками по дорозі на роботу.
Злегка перекусивши і прийнявши душ, вона зібралася і пішла. В аптеці був новий працівник, за дивним збігом обставин дві жінки похилого віку, які працювали тут понад двадцять років, разом захворіли на грип.
– Доброго дня, – сказала вона, і скривилася від болю, який стукав в скронях.
– Доброго дня, – відповів їй з-за прилавка високий чоловік.
– Мені б щось від головного болю, – попросила вона. – Зараз, – і він повернувся до стійок з ліками. Але тут з-під прилавка вистрибнув великий рудий кіт, і підбігши до ніг жінки, потерся до них.
– Ой! – крикнув чоловік: – Рижик до мене, на місце. Вибачте, заради Бога, ніяк не відпускав мене сьогодні. Я подумав, що один працюю, так ось і взяв з собою, а то він так плакав.
І чоловік, вибігши з-за прилавка схопив своє руде сонце на руки, і поспішив назад.
– Нічого, все нормально, – посміхнулася жінка.
– У мене таких своїх вистачає.
І вони розговорилися. А через десять хвилин в аптеку увійшли кілька покупців, і застали щасливих і балакучих чоловіка та жінку.
Він повернувся за прилавок, і помахав їй рукою, крикнувши – до вечора. А вона вийшла на вулицю, і раптом помітила, що сонце сьогодні якось особливо яскраво світить.
Чорний кіт пояснював чорно-білій кішечці:
– Нічого ти в житті не розумієш, ну нічого, і не смій мені вказувати. Так, я віддав одне своє життя. Але з іншого боку, хто ж про цю недотепу подбає, якщо не я?
Кішка потерлася до нього своєю пухнастою головою і тихенько мугикнула.
Вам сподобався фінал цієї історії?
