Мені потрібна підтримка і порада в ситуації, що склалася. Адже я не можу змиритися з тим, що моя дочка називаю іншу жінку “мамою” і звертається до неї на “ти”…
Я народила дитину у 18 років. Її батько також був юним і не готовим до такої відповідальності, тому покинув нас. Мої мама з татом довго докоряли мені за скоєне, але зрештою вирішили відправити мене в село, де жила бабуся з тіткою. 5 років ми з донькою провели в суцільних сварках. Одного дня я не витримала і повернулася до батьків.
Проте і там я не могла знайти спокою. Спочатку я просто могла піти з дому на декілька днів, залишивши доньку на маму з татом. Згодом подруга запропонувала мені винаймати у неї кімнату. Я погодилася. Саме вона познайомила мене з майбутнім батьком мого сина. Хлопець був двоюрідним братом подруги. Та він також покинув мене напризволяще з дитиною на руках. До того ж мене погнали з квартири.
Тим часом моя бабуся в селі пішла на той світ, записавши будинок на мене. Тітка злилася на те, що їй нічого не дісталося. Та я все одно переїхала туди з дітьми і почала нормально жити. Батьки час від часу фінансово нам допомагали. Згодом син пішов в дитячий садочок, а я повернулася на роботу. Донька на той момент була підлітком і в мене з нею розпочалися труднощі. Вона перестала вчитися, а коли здобула середню освіту, то втекла жити в місто, де вступила в коледж. Після закінчення вона повернулася в село, але не до мене, а до свого однокласника. Між ними зав’язалися стосунки і вони вирішили одружитися.
Після цього все й почалося. Донька практично не підтримувала зі мною жодного зв’язку. Натомість увесь свій вільний час вона проводила зі свекрухою. Я не витримала і запитала у неї прямо:
– У чому справа? Чому ти так до мене ставишся? Хіба я зробила тобі щось погане?
– Я не хочу тебе образити, але у мене було не легке дитинство. Усі твої життєві перипетії впливали й на мене. Після народження брата ти взагалі забула про моє існування. У підлітковому віці мені потрібна була твоя підтримка, але ти ніколи не цікавилася, що у мене на душі. Зрештою, у тебе є син, тому ти навіть зараз маєш з ким спілкуватися. От свекруха – інша річ. Вона завжди мріяла про доньку, тому ми змогли знайти спільну мову.
Після цього я неодноразово вибачалася за всі свої помилки і намагалася виправитися. Проте донька не йшла на контакт. Вона не ділиться зі мною подробицями свого життя. Про все я дізнаюся від сторонніх людей. Одна сусідка розповіла мені, що у доньки були проблеми зі здоров’ям і вони разом зі свекрухою по всіх лікарях ходили, а інша доповіла, що вони всі разом літали на відпочинок закордон. І ще багато було таких дрібниця, які відверто ображають мене.
Подруга порадила мені налагодити зв’язок зі сватами, щоб знайти шлях до серця доньки. Я пробувала розмовляти з матір’ю зятя, але все марно. По-перше, у нас немає спільних інтересів, а по-друге, я ревную свою дочку до цієї жінки, тому про жодне прихильне ставлення не може бути й мови. Не виключено, що вона може налаштовувати свою невістку проти мене.
Порадьте, як мені відновити стосунки з донькою?
Що б ви вчинили на місці жінки?
