Я батько двох дітей, тому коли почув здалеку дитячий плач і крик – просто не міг пройти повз.
– Відпусти мене! Ти поганий! Я не хочу з тобою нікуди йти! Ти чужий дядько! – кричала маленька дівчинка, вириваючись з рук кремезного чоловіка.
Я не знав, що робити, але був впевнений – я маю допомогти маленькій.
Підходжу до них і питаю:
– Що тут відбувається?! Чому дитина кричить?
– Мужик, ти йшов повз, от і йди собі. Тебе ніхто не просив втручатися, – впевнено відповів незнайомець.
Я махнув на нього рукою і звернувся до дівчинки:
– Сонце, то твій тато?
– Ні, він чужий!!!
Я уявив собі, що на місці дитини міг би бути мій 5-тирічний синок, і в мені раптово прокинулися внутрішні каратист, дзюдоїст і боксер одночасно.
Гадки не маю як, але я поклав мужика на лопатки. Припер його до землі коліном і радію, що врятував дитину від чергового маньяка.
Він скрутився, почервонів і каже:
– Іринко, скажи вже дядькові, нехай мене відпустить. Годі дуркувати.
– Дядьку, впустіть вже Миколу. Його ж болить…
– Миколу? То ви знайомі.
Я допоміг бідолазі підвестися. Виявилося, що він вітчим маленької бешкетунки. А так голосно вона протестувала тільки тому, що не хотіла йти на додаткові заняття з англійської мови.
– Я вже давно мав би бути на діловій зустрічі, але ж вона вперлася, як баранчик, от і довелося тягти її силоміць на плечі.
– Вибачте, будь ласка, хто ж знав. Тепер у світі всяке робиться. Не міг просто так пройти…
Може, ви скажете, що я не мав права втручатися в чуже життя, але я переконаний, що все зробив правильно!
Краще вибачитися, ніж потім все життя шкодувати, що не допоміг ближньому в його біді.
Редактори “Цікаво про” зійшлися на думці, що, як не крути, а небайдужість таки рятує світ! Ніхто не каже сунути свого носа в чужі справи, але коли наша інтуїція підказує нам, що наш ближній може потребувати допомоги – ніколи не соромтеся запропонувати своє плече підтримки. Це ніколи не буде зайвим.
Як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Діліться з друзями – цікаво дізнатися, що вони думають про ситуацію нашого підписника
