З кожним днем я хвилювалася все більше. Думки не давали мені спокою і я хотіла з кимось ними поділитися, бо інакше не витримала б. На думку спало зустрітися з давньою подругою. Ми інколи могли посидіти в мене чи в неї, але через постійні справи все не знаходилось вільного часу. І от ми вже пили каву і ділилися наболілим.
– Я не можу зрозуміти, що відбувається з моїм чоловіком. Останнім часом Андрій якийсь сам не свій. Ходить засмучений і нічого не хоче розказати як би я не просила його. Навіть схуд трохи, у нього якісь проблеми зі здоров’ям чи стрес через роботу?Я не знаю, що собі думати…
– То може не накручуй себе зайвий раз. У мого було щось схоже, але він якось це переніс. Спробуй якийсь час не лізти до нього зі своїми питаннями, якщо йому і так недобре. Може сам розкриється. Напевно йому потрібен час, щоб зібратися з думками. А якщо і щось приховує, то ми добре знаємо, що рано чи пізно це все випливе.
І таки виплило! Чоловік зрад їй шість років тому. У них була криза, дружила поїхала до батьків, а він напився з товаришем у барі й зранку прокинувся і ліжку з іншою. Він хотів забути все, як страшний сон. Незнайомка пізніше нагадала про себе, заявила, що вагітна і не збирається робити аборт. Довелося таємно від дружини допомагати незнайомці й синові.
Сімейні відносини налагодились, у них наробилась друга дитина. І з часом минуле знову з’явилося в його житті. Зателефонували з соціальної служби й повідомили, що хлопчика направляють у дитячий будинок. Мого мати спилася і її позбавили батьківських прав, інших родичів жінка не мала, тому дала працівникам номер батька. Його питали чи хоче він всиновити дитину…
Він був ошелешений від почутого і розумів, що через одну помилку в молодості втратить свою сім’ю. Тому і ходив зажурений, бо гадки не мав як зізнатися дружині, тягнув до останнього, поки не привів дитину до них додому.
– Я тобі зараз все поясню. Це – Іванко, і він мій син. – і став розповідати про все.
Спочатку я була настільки розлючена, що хотіла виставити його за двері. Мені потрібен був час, я мала добре зважити усі плюси та мінуси й зробити правильний вибір. Але моя любов до чоловіка виявилась сильнішою за будь-які образи. Тим більше я не хотіла гіркої долі дитині, яка не винна і не мусить відповідати через помилки своїх батьків.
Ви б пробачили, бувши на моєму місці?
