Вважаю, що я дійсно щаслива людина. На останньому курсі навчання зустріла справжнє кохання. Коли у нас був випускний вечір, то хлопець при всіх одногрупниках та викладачах зробив мені пропозицію руки та серця. Через місяць вже стояла біля РАЦСу у білій сукні. Мені було комфортно з чоловіком, немов це та сама рідна душа. Ніколи не сварилися, мали багато спільних інтересів та хобі. Однак, не все моєму житті було так радісно. Після весілля було декілька ситуацій, які відкрили мені очі на оточення. Це все стосувалося людської заздрості.
Найкращі подруги
Скільки себе пам’ятаю, Оленка, Оля та я були найкращими подругами ще з дитячого садка та навіть разом навчалися в класі. Завжди допомагали одна одній. Коли в Олі померли батьки, то ми часто ночували у неї вдома. Підбадьорювали Оленку, коли наречений кинув її перед весіллям. А коли у мене були талони та екзамени, то дівчата приходили до мене в гості та допомагали вчитися. Якби не вони, то я б точно завалила екзамени!
Здавалося, що наша дружба триватиме аж до старості. Що наші діти та онуки будуть разом гратися. У нас була традиція – щосуботи вечеряти у нашому улюбленому ресторані. Звісно, що за келихом вина обмінювалися плітками. Між нами не було жодних секретів. Здавалося, що ми немов рідні сестри.
Сварка
Дівчата познайомилися з моїм чоловіком у ресторані, коли вже безпосередньо прийшли на наше весілля. Оля сказала, що мені дуже пощастило з таким чоловіком, і що він точно “на ліво” ходити не буде. Не звернула увагу на слова подруги, просто посміялася у відповідь. Ми з Іллею на наступний день одразу полетіли у Париж, святкувати медовий місяць. Там купила багато сувенірів та прикрас для подруг. Хотіла якнайшвидше з ними зустрітися в кафе, розповісти про своє життя у ролі дружини. Однак, замість теплих розмов, почула досить образливі слова про чоловіка, мовляв, він вже на стороні закрутив роман з колегою по роботі, та і дітей не захоче. Дійшло вже до того, що я погана дружина і ніхто не захоче від мене дітей.
Вирішила не псувати вечір та змінити тему. Ах, на жаль, це були тільки квіточки. Можливо, що у них в сім’ї якісь проблеми, а злість вони так вимощують на мене? Не знаю і не хочу знати. Якщо ж їм зрадили, то не означає, що мій чоловік таким самий.
Щоразу чула нові псевдофакти про чоловіка. То Оля скаже, що бачила його у ресторані з якоюсь дівчиною і вони пристрасно цілувалися. А от Олена вже язика за зубами не тримає – їй колега сказала, що Ілля водить коханок у готель біля її дому! Чесно, я вже й сама починала їм вірити. Але коли просила детальніше розповісти – яка марка авто, яка була зачіска та якого кольору костюм, то подруги почали вже й самі плутатися у власних словах.
Тоді ми з Іллею збиралися переїхати в інше місто, адже йому запропонували престижну роботу на хорошій фірмі. Я ж працювала віддалено, тому підтримала таку ініціативу чоловіка. Перед від’їздом вирішила влаштувати прощальну вечерю, покликала їх додому, але щоб чоловіка вдома не було. Той поїхав відпочивати зі своїми друзями. Та одразу, як тільки я відчинила двері подругам, то почула багато “хороших” слів про Іллю. Бач, це він не запитав моєї думки та силою забирає в інше місто, хоча тут є робота і друзі. Ага, “друзі”. Почали вимагати, щоб я негайно подала на розлучення, бо він тиран!
Як знайти вихід з такої ситуації?
Щоразу під час телефонної розмови чи зустрічі я чула тільки одну фразу “Ну ти нарешті подала заяву на розлучення?”. Олена та Оля переконували мене, що з ним я не буду по-справжньому щасливою, що заслуговую на кращого чоловіка. Щоразу такі слова доводили мені до сліз та розпачу. Не знала, що мені робити. Почалися дрібні побутові скандали з чоловіком. Посварилися, декілька днів не розмовляли, помирилися. Така атмосфера вдома мене добивала морально. Помітила, що дуже схудла через стрес та почала втрачати волосся, не мала сил навіть до квартири на сходах дійти, хоча ми жили на 3 поверсі.
Та одного разу Ілля вирішив особисто зустрітися з дівчатами. Я, звісно, була проти та відмовляла його від такого вчинку. Навіщо йому це треба? Він що, своїх друзів не має чи що?
Та скільки б разів я не намагалася перечити Іллі, зустріч все-таки відбулася. Не знаю, про що вони там говорили та скільки часу провели разом. Чоловік відмовився мені хоч слово сказати. А Олена та Оля припинили мені писати та дзвонити. Навіть на вулиці не ставали розмовляти, а ховали погляд та переходили дорогу, не хотіли мене бачити.
Спершу я була дуже засмучена. Це ж подруги мого дитинства, чому вони так вчинили зі мною? Ми не сварилися, завжди підтримували одна одну у важкий період життя. Та з часом я почала забувати всі ті речі, які нас колись пов’язували. Залишився тільки негатив на серці.
Згодом ми переїхали з Іллею у нове місто. Вирішила почати життя з чистого аркуша. Попросила у чоловіка вибачення за всі ті слова, які колись могла йому наговорити після зустрічі з колишніми подругами. Він мене ніжно обійняв та поцілував. Казав, що ніколи не сердився на мене і дуже щасливий, що має так дружину, як я.
На новій фірмі, де працював чоловік, була нова вакансія. Я подала заяву, мене запросили на співбесіду. Одразу прийняли на роботу. Там я познайомилася з колегами. Ми почали дружити сім’ями. Тепер ми щосуботи збиралися у когось вдома та переглядали комедії, грали у настільні ігри та просто розповідали кумедні історії з життя. Одного дня відчула, що так легко дихається. Нарешті у мене є справжні друзі!
Зараз я на останньому місяці вагітності. У нас буде донечка. Сподіваюся, що поруч з нею будуть тільки справжні друзі. Нехай вона росте щасливою та здоровою, а ми з Іллею будемо давати їй тільки найкраще з цього життя!
Ніколи б не могла подумати, що близькі люди можуть бажати тобі зла. Добре, що я змогла поставити крапку у такій “дружбі”.
Чи траплялася з вами колись така ситуація, як з головною героїнею? Чому навіть найкращі подруги здатні говорити погані речі та заздрити?
