Свого синочка я виховувала сама-самісінька. Чоловік пішов від мене до іншої, коли Максимкові заледве 5 років виповнилося.
Добре, що мені допомагала сестра і мама, якби не їхня підтримка, то я, мабуть, би збожеволіла.
Я робила все для того, аби поставити Максима на ноги, він ж єдина моя кровиночка. Іринці, моїй сестрі, так і не пощастило зустріти в житті своє кохання, тож вона теж ставилася до мого малого, як до рідної дитини.
Виріс мій синочок, став дорослим і самостійним. Знайшов собі престижну роботу, почав гарно заробляти, навіть однокімнатну квартиру собі придбав.
Спершу мені було незвично, що Максим від нас переїхав, але я намагалася прийняти той факт, що він вже дорослий мужчина, який точно має право будувати своє життя так, як вважає за потрібне.
Я не втручалася в його особисте життя, поки він не утнув таке, чого я й досі збагнути не можу.
Якось він зателефонував мені і сказав:
– Мамо, я одружуюся. Я так кохаю Марію, впевнений, що й тобі вона сподобається.
Я вже не могла дочекатися маленьких внучат, тому щиро зраділа такій новині. На честь візиту майбутньої невістки приготувала усі свої фірмові страви, навела лад у подвір’ї будинку, одним словом, зробила усе, аби сподобатися Марії.
Дарма старалася! Коли дівчина зайшла на поріг мого дому, я мало не знепритомніла. Хоча, яка там дівчина? Язик заледве повертається так її називати.
Виявилося, що Марія на 10 років старша за мого Максимчика. Як не могла зрозуміти і прийняти його вибір: як серед усіх дівчат, які біля нього крутилися, він обрав розлучену жінку з 8-річною дитиною на руках?!
Спершу я подумала, що негідниця вирішила привласнити собі статки мого сина: він гарно заробляє, має свою квартиру і чимало заощаджень. От, думаю, і прилаштувалася собі на шиї в Максима, але потім невістка розповіла, що й сама має дуже солідну роботу, зарплату немаленьку, тому не потребує чоловіка, який буде її забезпечувати, бо вона й сама собі прекрасно дає раду.
Я вже не могла боротися проти цих чудернацьких стосунків лише своїми силами, тож довелося налаштувати усю сім’ю і моїх друзів проти союзу Максима і Марії. Я одразу повідомила синові, що на весілля до нього не прийду, як би він мене не просив. Сподівалася, що без мого благословення, він навіть не поворухнеться.
Та я помилялася… Максим таки взяв собі за дружину людину, яка не далеко від мене втікла за віком.
Мені аж соромно було за нього. Як тепер людям в очі дивитися.
Як не крути, та я все ще сподівалася, що Максим одумається і покине Марічку. Але на мене чекав іще один сюрприз, який став ще одним доказом, що цього точно не станеться.
Невістка завагітніла, тож тепер я знала точно – Максим ні за яких обставин її не покине.
Коли син мені повідомив цю новину, я не розуміла, що відчуваю: мабуть, щось схоже на радість, яка змішалася зі смутком. Не хотілося приходити до онука чи онучки і бачити там те підстаркувате обличчя.
Я розраховувала на те, що моя сім’я підтримає мене, але сестру, наче ґедзь якийсь вкусив. Вона раптом вирішила встати на захист дітей, мовляв, яке тобі до них діло: вони щасливі, то прийми все так, як склалося.
Але я миритися із цим не збираюся! Пообіцяла собі, що навідуватимусь в гості лише заради малюка і сина, а на невістку й оком не кину.
Іра каже мені:
– Ти дурна, та хто ж тобі онука чи онучку довірить, якщо ти так погано ставишся до Марії? Що тобі той вік? Діти щасливі, то й ти радій, що Бог до них такий щедрий. За Його волею проживуть стільки разом, скільки кожному з них відміряно.
Тепер я не знаю, що робити. Відчуваю, що заради сина і його дитини готова на все, але як прийняти невістку, яка всього лише на кілька років від мене молодша – не уявляю…
Що порадите головній героїні?
Як вважаєте, може, вона просто заздрить Марії?
Фото з відкритих джерел
