Три роки тому Роман гордо заявив своїй дружині Людмилі, що йде від неї. Він залишив не тільки її, але і їхню маленьку донечку.
– Ти нікому непотрібна! – кинув їй на останок і гупнув дверима.
Після цих слів чоловік більше не з’являвся у її квартирі. Чого не можна було сказати про його матір. Валентина Орестівна здається не розуміла, що сім’ї більше немає. Вона могла з легкістю прийти у будь-який момент, залишитись до вечора. А ще любила голосно стукати у двері, щоб всі сусіди знали, що то вона прийшла.
Виявилось її дії були не спроста.
– Не хочу, щоб ти іншого сюди привела! – заявила колишня свекруха.
– А нічого, що ваш син одружений з другою жінкою понад рік?
– То не серйозно! Погуляє і повернеться, от побачиш!
Так переконати жінку, що між ними кінець ніяк не вдавалось. Свекруха не зважала, що внучка йде до школи, а Людмила на роботу, чекала і зустрічала їх. Тоді невістка готувала вечерю на трьох. І лиш після цього пані Валентина могла піти.
Так тривало два роки. Регулярні візити свекрухи вже починали діяти на нерви, хоча Людмила боялась собі зізнатися, що їй насправді приємна ця жінка.
Якось ввечері Люда застала стареньку жінку біля свого дому, поруч зі смітниками. Підійшовши ближче, вона розгледіла знайомий силует.
– Що ви тут робите? Вже пізно! Чому не підете додому!?
– Не можу я піти додому! Син зі своєю пасією мене не впускає! Виявляється я їм завадою стала. От і сказали шукати собі прихисток деінде.
Від почутого Людмилу кинуло в ступор. Вона не могла отямитися від того, наскільки підлою людиною є її колишній чоловік.
– То ви весь цей час мовчали? Чому одразу не розповіли як є?
– А як тут розкажеш? Соромно зізнатися. Дякую, що не вигнала мене за весь той час!
Людмилі враз стало якось незручно. Їй ніколи не спадало на думку поцікавитись чому свекруха все ще приходить до неї.
Літня жінка зігрілася теплим бульйоном. І заснула у вітальні на розкладному дивані. Тепер вона живе у них. Хоч і місця небагато, зате є дах над головою.
– Досі не віриться, що це тривало два роки! – думки Людмили не давали їй заснути. – Як вона переживала це? Як тепер говорити з Романом!? Не можна так ставитись до матері! Та і свекруха не просто так мене обрала. Хоч і не показує того, але я їй досі подобаюсь!
Якось дамо собі раду!
То варто говорити з Романом чи залишити все як є?
