Анна не могла дочекатись, коли вже скінчиться її робочий час, інколи заглядала на манекен з ідеальною особливою весільною сукнею. Як то дотерпіти уже до того весілля. Їхнього з Андрієм весілля. Так чекала, що й сама пошила собі сукню. Уявляла, як тішились би за неї батьки, якби були живі…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
На одну мить з очей просились сльози, бо батьків бачила ще в далекому дитинстві. Вона була ще малюком, коли батьки померли. Родичі все майно швидко розділили, а її запхали до інтернату. Там вона якось вижила, потім вчилась на швачку і влаштувалась на роботу в таку собі фірму з пошиття робочого одягу.
– Гарна дівчина, добра і щира, – часто говорила Аліна Семенівна, вахтерка гуртожитку, в якому проживала Аня. – І господиня чудова – в кімнаті завжди чисто та охайно. Хоч би Бог дав їй, сиротині, гарного чоловіка.
Пані Аліна мала двійко таких ще дівчат, як і Аня, завжди шкодувала дитину і постійно молилась за неї, як за своїх дітей. Вона вже прожила свою молодість, часто на роботі бачила теперішню молодь і дуже переживала, щоб на Аню не натрапив якийсь корисливий хлопчак. Але коли Аня познайомила її з Андрієм, красивим, самостійним, розумним, уважним і люблячим — вахтерка заспокоїлась, бо бачила ті серйозні наміри молодих.
Якось після роботи Аня йшла додому, в гуртожиток, по гроші, які їй того місяця дав Андрій. Він з села, а в місті жив з далекими родичами, які часто випивали зайвого, тому гроші довіряв нареченій. Того дня вони мали йти по обручки. Аня наче на крилах летіла, забігла в кімнату, відкрила стареньку скриньку, але замість грошей було лише дно скриньки.
– Ой, леле, невже Ігор забрав? – бідолаха зрозуміла, що скриньку з грішми забрав її двоюрідний брат-п’яничка, який два-три рази на рік навідувався до неї. – І знаю ж, що він не чистий на руку, а все одно пустила до кімнати. Ой, лишенько, а що ж я Андрію скажу? За що ж ми тепер обручки купимо?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– І скільки разів я тобі говорила, аби гнала того п’яничку геть, ти все одно мене не послухала, – почувши, що сталося, скрушно похитала головою пані Аліна. – Який він тобі родич? Приходить, аби тебе, дурепу, в черговий раз обібрати.
Андрій довго допитував кохану, яка плакала і ніяк не могла заспокоїтись.
– Ну, не плач, моя маленька, – шепотів він, обнімаючи її. – Давай-но я піду до нього, і ми по-чоловічому поговоримо.
– Ні-ні, – заперечила дівчина. – Тільки не це. Він же відсидів строк за те, що побив товариша по роботі. І коли вип’є, то стає наче ненормальний. Його рідна мати, і та його тоді боїться.
Закохана пара довго гуляла містом, куштувала шоколад, але Аня все ніяк не могла заспокоїтись. Що не кажи, але ж вона була частково винною у цьому всьому. Якби не туди поклала, то все було б добре. Попрощалась з Андрієм біля під’їзду, а в кімнаті довго плакала.
– Боже, ну чому так? – бідкалася вона. – Чому мені так не щастить?
Минув іще один день. Великодній вечір, усюди вихідний, Аня взяла з роботи пакет з подарунком для пані Аліни, Андрія і своє пальто з секонду, поїхала в гуртожиток. З Андрієм домовились зустрітись ввечері біля пекарні, щоб разом посвятити кошики.
Настрою ще від учора не було зовсім, але дівчина не хотіла підводити друзів і таки почала збиратись. Вахтерка зробила їй таку зачіску, що салони краси позаздрили б. Одягнула зелене плаття, яке підкреслювало карі очі, приміряла те пальто. Хоч і з секонду, але виглядало, як новеньке.
– Ой, що це? – дівчина відчула під пальцями замочок. – А я й не бачила, що тут є внутрішня кишенька. Ой…
Відкрила замочок і водночас рота. У маленькій кишеньці був папірець і 200 євро. Вона не могла повірити своїм очам!
– Невже це правда? – прошепотіла вражена дівчина і на радощах розплакалася. – Невже в такий особливий вечір і справді трапляються дива? Дякую тобі, Боже, що ти в цей вечір зробив мені такий щедрий подарунок. Цих грошей вистачить і на обручки, і на інші дрібниці.
На тому папірці був напис, який наступного дня прочитала Ані подруга:
– Привіт, фройляйн! – читала Оля. – Я хочу, аби дівчина, яка носитиме моє пальто, отримала також і маленький подарунок. Тому надсилаю тобі ці гроші, аби ти купила собі те, про що мрієш. Будь щасливою! Ельза!
Аня плакала від щастя і не могла заспокоїтись. Подумки дякувала Ельзі. Того дивного вечора 20-річна Аня повірила у диво, справжнє передсвяткове диво.
А ви вірите в дива?
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Вчені назвали 8 особливостей, які передаються нам генетично
Перше, на що ви звернете увагу на картинці, розкриє всі таємниці вашої особистості
Я сказала свекрусі хибну дату виписки з пологового. І поки вона чекала під дверима, ми вже давним-давно були вдома і насолоджувалися прекрасним моментом батьківства
Сосиски в картопляному тісті. Діти їх просто обожнюють!
Що ви від мене хочете? Вибачень? Але я не для себе брала, а для дітей! У вас коли-небудь діти просили чогось солодкого? Ви знаєте, як це, відмовляти їм у всьому?
Сусіди сміялися, коли жінка притягла гору скляних пляшок до себе на дачу. Але незабаром всі здивувались…
Найпростіший рецепт чебуреків! Хрусткі, соковиті та красиві
Жінки, кохайте своїх чоловіків, поки ще не пізно!
“Ми повечеряємо, а ви у вітальні почекайте”: свекруха ввічливо відмовилася нагодувати невістку з внучкою
Дарина 6 років вимолювала дитину, а потім просто залишила її в пологовому будинку
На похоронах чоловіка, жінка підійшла до труни і поклала в неї коробку. Зробила все як і обіцяла
Людям властиво часто бачити якісь “знаки долі”. Ось і сьогодні, Таня вирішила, що її суботній вихід на роботу відбувся не просто так, на щось їй намагаються точно вказати
І як про бабусю можна говорити, що вона безграмотна, якщо так вправно вміє в’язати?
“Мені не пощастило ще з самого народження…” – ось так одного разу почав свою лекцію професор, якому вже надоїли наші постійні перешіптування під час занять
– Ні, він не безхатько. Справді працює в театрі, а ще запросив мене на виставу! Ти знаєш, я обов’язково прийду туди! Я вже декілька років не відвідувала театр
Не успадкували маминої краси: ось як виглядають діти красуні Орнелли Муті
Декілька років тому, я вирішив перестати виплачувати аліменти. Тільки не потрібно одразу на мене накидатися
Найніжніші і зворушливі «обіжульки» тварин
