Одного дня моя сестра прибігла до мене вся у сльозах. Я навіть боялася уявити, що могло трапитися. Вона ніколи не реагувала на ситуації подібним чином, що б там не відбувалося. Я зробила їй трав’яного чаю і нарешті запитала, що трапилося.
Деякий час ми не спілкувалися, бо я була в місті, а сестра повинна була виїхати за його межі. Тож зв’язок на певний період часу обидві втратили.
Подорож була на власному авто. Чоловік Надійки вирішив довезти сім’ю самотужки. Серед пасажирів була моя сестра, її чоловік з дітьми та свекруха. Усе не вдавалося вже із самого початку. В атмосфері вже витали нотки напруження. Дітей Надії захитує. Вони важко переносять далекі поїздки, тому так трапилося і цього разу. Єдиним рятівним варіантом був сон.
Дітей сестра розбудила дуже рано, щоб ті до виїзду втомилися і міцно заснули в дорозі. Так і трапилося. Діли вляглися. Машина рушила. Їхали тепер за свекрухою, яка повинна була чекати десь на окраїні міста.
Шлях був дуже довгим. Їхати потрібно було понад три години. Чоловік постійно потягався і розминав м’язи. Коли це помітила свекруха, то одразу ж загомоніла до нього:
– Ти втомився. Їхати так далеко. Може, зупинишся біля якогось кафе? Відпочинеш. Перекусимо якраз?
Надія одразу ж заперечила. Вона наполягала на тому, що поки ніяких зупинок робити не слід. Діти прокинуться, почнуть капризувати. А потім і не заснуть. Як далі їхати? Краще трохи почекати, доки вони самі прокинуться. А в їжі потреби не було взагалі. Вони добре поснідали.
Але слухати мою сестру ніхто навіть не збирався. Чоловік з’їхав з дороги і припаркував авто. Свекруха заходилася діставати пакети з їжею і, ясна річ, розбудила дітей. Якщо молодшого сина Надія якось заколисала, то хникання старшої доньки довелося слухати цілю дорогу. Її, як пам’ятаємо, захитує від подорожей.
Якось та й дісталися нарешті до місця призначення. Зайшли в дім. І тут свекруха знову почала командувати ситуацією. Вона поділила ліжка, взялася настеляти постелі, розклала їжу і все в тому ж дусі. В вкінці заявила, що невістка повинна нагодувати чоловіка після важкої дороги. Слід зауважити, що жінка у цей час вкладала дітей і їй було аж ніяк не до перекусів. Чого не скажеш про свекруху.
Коли діти нарешті заснули, моя сестра взялася розігрівати обід. Виклала їжу на тарілку і потяглася до мікрохвильовки, але зробити їй цього не дала свекруха. Жінка перехопила страву і почала кричати на невістку.
– Ти що робиш? Хочеш чоловіка до гастриту довести? Ти хіба не знаєш, що від цієї мікрохвильовки хвилі йдуть і на організм погано впливають? Ану бери сковорідку і грій, як всі нормальні люди. І картоплі на вечерю не забудь начистити.
Надія перечити не стала. виконала всі накази, аби тільки догодити матері чоловіка.
– Спати ти будеш з дітьми. У тій кімнатці,- жінка показала на крихітну кімнатку, – а ми із сином у вітальні. Чоловікові треба виспатися. Він втомився.- заявила свекруха після вечері. Моя сестра хотіла заперечити. Запропонувала, щоб чоловік спав з нею і молодшим сином, але жінка навіть слухати цього не хотіла.
Вночі Надія спала дуже погано. Точніше їй не спалося взагалі. Свекруха вирішила наварити варення, тож у домі було шумно. Але сваритись зовсім не хотілося, тож сестра просто лежала, дивлячись на темну стелю.
– Краще займися вихованням дітей. Вони у тебе порядку не знають! – гримнула зранку матір чоловіка, не підпускаючи невістку до плити. Вона сказала, що дівчина огидно готує. Вчора навіть картоплю погано почистила. Тож краще їй не соромитися перед її сином.
Так тривало щодня. Історія постійно повторялася. Свекруха завжди знаходила, до чого причепитися. То посуд не так помитий, то розкладено на столі все не так, то діти надто шумлять – усе не те і все не так.
Не могла моя сестра заховатися від жінки навіть коли виходила на прогулянку з дітьми. Та постійно бігала за нею хвостиком. А ще намагалася пояснити, як слід одягатися пристойній дружині. Бо одяг невістки дратував жіночку.
А ще одяг слід було прати щодня, щоб він не мав несвіжого вигляду. Надя й сама це знала, але добратися до ванни їй було важко. У домі було одне приміщення для ванни та туалету, до якого завжди стояла черга із шести людей. Та й випрати стільки одягу не є реально, бо постійно з’являлися все нові та нові речі.
Того дня мова знову йшла про їжу. Свекруха видала наказ дати її синові щось поїсти, бо він, бачите, сам не міг цього зробити. Надя якраз гралася з дітьми. Сама не розуміла, чому, але моя сестра все ж таки підвелася і виконала прохання.. Ні. Наказ.
Жінка зварила рис, гречку та спагеті. Тоді запитала в чоловіка, що саме він хоче на обід. Чоловік пробурмотів собі щось під носа, мовляв, та, начебто рису, але можеш кинути всього потроху. Бажання чоловіка Надя виконала. Набрала всього потроху.
Це, звичайно ж, помітила свекруха. Як тут без її участі? Вона підбігла до невістки. Забрала в тієї тарілку з їжею і демонстративно викинула її до смітника. Надія тільки спостерігала за всім, а всередині вирувала безмежна лють. Втім, треба було триматися. Свекруха взяла новий посуд. Набрала синові гречки і поставила на стіл перед ним.
Терпець моїй сестрі таки урвався. Вона й ногою до того дому більше не хотіла ступати. Тож взяла дітей і вийшла. Чоловікові написала, що чекатиме, доки той приїде за нею та за дітьми, а сама ж повертатися не буде.
Пів дня Надія гуляла з дітьми містом. Вони поїли. Сходили до торгового центру. Доки чоловік і справді по них не приїхав. Дорогою Надя мовчала, а тоді вдавала, що міцно спить. Заснули і втомлені діти.
Зараз моя сестра не спілкується зі своєю свекрухою. І зізнається, що навіть бажання такого не має. Я її чудово розумію. Втім, бачу, що на душі вона спокою не має. Що в такому випадку порадити, теж не збагну. Переконана я тільки в одному: моя сестра ні в чому не є винною. І взагалі подібного ставлення до себе не заслужила. Вона до свекрухи з усією душею, а та з нею ось так… Геть не по-людськи це.
Які у Вас стосунки зі своєю свекрухою/невісткою?
Чи знаєте Ви приклади хороших взаємин невістки та свекрухи?
