В’ячеслав Валерійович вперше за 30 років їхав до рідного міста. Ще у юному віці він зібрав речі та переїхав до столиці, аби будувати кар’єру. За роки праці він ні разу не повертався додому, а зараз йому дали завдання проконтролювати там будівництво нового житлового комплексу.
– Знаєш, а у цьому місті моє перше кохання живе, – сумно сказав чоловік своєму заступнику Ігорю Васильовичу. – Оля мене проводжала у столицю та гірко плакала. Не хотіла, аби я їхав. А я все обіцяв, що через рік заберу її до себе…
– А чого ж не забрали? – запитав Ігор Васильович.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Та мені геть не до кохання тоді було. Я три роки лише про роботу думав. Інколи навіть поїсти забував, то що вже й за стосунки казати. Потім геть забув про неї, якось не до того було. Але через 15 років почав частіше про неї згадувати. Зрозумів, що таких чистих та щирих стосунків в мене більше ні з ким не було.
Чоловіки вже приїхали до філії компанії та швидко пішли на нараду. Після того, їх одразу повезли на будівництво. Дорога була важкою та й перепочити вони нормально не встигли, тому В’ячеславу Валерійовичу ввечері стало дуже погано. Заступник не став зволікати та швидко подзвонив у швидку. Він підняв усіх на ноги та вимагав кращого лікаря. Виявилося, що кращим рішенням було відвезти чоловіка в обласну лікарню, там умови кращі та й лікарі хороші. Так і зробили.
Отямився Вячеслав Валерійович вже у лікарні, коли якась жінка робила йому укол. Чоловік постарався сфокусувати погляд та розглянути її. На вигляд їй було років 30 й вона когось йому нагадувала.
– Оля, це ти? – зі страхом та подивом сказав чоловік.
– Ні, мене звуть Інна Олександрівна. Я лікар-терапевт.
– Оля Лещина, це ж ти! Зізнайся!
– Ні, я не Оля, я Інна Олександрівна.
Тут втрутився заступник. Він почав розказувати жінці, що це поважна людина й ставитися до нього мають відповідно. Жінка вислухала його та вивела з палати, аби він не відволікав її від роботи.
– А звідки ви знаєте Олю Лещину? – запитала жінка.
– Так я з нею в одну школу ходив. Я ж сам родом з Городища. А ви її знаєте?
– Знаю, це моя мама. Нас часто плутають, але я навіть не здогадувалася, що ви знайомі.
Інна розповіла йому про те, що її мама одружена, має трьох дітей та двох внуків. Працює вона медсестрою у лікарні.
В лікарні чоловік був майже до 12 ночі, а коли йому стало легше, його відпустили у готель. Наступного дня, В’ячеслав Валерійович попросив свого заступника відвезти його у міську лікарню, щоб зустрітися з Олею. Коли він її побачив, то одразу й не впізнав. Лише очі видавали. Вона була рада його бачити й проговорили вони майже 2 години.
Звичайно, чоловік всіляко уникав питань, чого ж він тоді не повернувся за нею. Не дивлячись на те, що минуло вже 30 років чоловіку досі було соромно. А Оля не допитувалася, вона вже давно пробачила його.
– Олю, скажи, Інна моя донька?
– Ні, вона донька мого чоловіка Саші. Ти ж поїхав та ніякої звісточки мені не надсилав, от я і вирішила заміж вийти, аби не тужити сильно та в дівках не залишитися.
От вони поговорили та й чоловік поїхав. Через годину, до Олі прибігла її сестра Ніна.
– В’ячеслав приїжджав?
– Так, приїжджав.
– Ти йому сказала, що Інна його дочка?
– Ні, не сказала.
– Чого? Ти що не знаєш, що він у столиці велика шишка? Він би допоміг їй! Життя б краще влаштував.
– А мені що погано живеться? Будинок гарний є, молодші діти вчаться у столиці, а в Інни й так кар’єра стрімко росте. Пропонували хорошу посаду. А рідний батько може все зіпсувати й навіть дозволу не запитати.
– Дитина має право знати, що в неї є біологічний батько.
– А вона все знає. Я їй вже давно розповіла. Це ж вона вчора мені про його приїзд сказала.
– І що вона йому не сказала?
– Не захотіла й це її вибір.
А як би ви вчинили на місці Олі, сказали б що Інна його дочка?
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Чому чорніють кінчики листя у кімнатних рослин та стають сухими
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Ще місяць тому у нас все було добре, а тепер одні неприємності! Невже все через подругу?
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
До Ніни постійно ходить наш сусід – Віктор. Спочатку, я подумала на стрижку
Красивий декор: ростові квіти із фоамірану та ізолону
5 повідомлень, які він напише тобі, якщо ти йому не байдужа
Чому досвідчені господині не виливають відвар від яєць в раковину
А ви зможете відгадати, в який бік їде автобус?
9 сильних кінофільмів на основі реальних історій з життя
Як правильно мити сухофрукти, щоб вимити консерванти
