Віктор підвівся з самого ранку. Пішов у ванну, побрився, зробив каву і пішов у свій кабінет:
– Сьогодні особливий день! Потрібно одягти костюм.
Йому пригадався день, який рівно 50 років тому став для нього незабутнім. Він освідчився своїй майбутній дружині посеред осіннього парку. Того дня він не міг дочекатися кінця робочого дня аби швидше побачити кохану.
Віктор був вченим-хіміком. Молодий науковець якось пішов у театр. Там зі сцени він побачив її. Кожен рух, жест, міміка і голос випромінювали добру енергію. То була його Рита.
Дівчина недавно закінчила акторське і робила перші кроки у своїй кар’єрі. Коли юнак, що зовсім не очікував цього від себе вручив їй букет квітів – вона його прийняла. Навіть подзвонила по номеру, що був на записці. Але у зустрічі з Віктором відмовила.
Тоді він став добиватися її уваги і йому вдалось. А після заповітного “Так!” в парку більше не розходились.
Того ранку Рита теж прокинулась рано. Вона чула як підвівся її чоловік, відчула аромат кави. Цього дня вона повинна виглядати дуже гарно.
Рівно 50 років тому вони поклялися один одному в вічній любові, вірності й підтримці. Їхнє весілля було трохи згодом. Але для святкування вони обрали саме той день, коли стояли такі молоді у парку.
Того ж вечора Віктор привів кохану до своєї квартири. На жаль, його батьків не було серед живих, тож ніхто не кинув на дівчину цінувальним поглядом.
– Це кімната моєї матері. – відчинив він двері перед дівчиною. -Тепер вона твоя. Можеш робити тут все, як хочеш.
Але Рита не стала. Їй все подобалось. Вона сідала робити макіяж за той столик, що і його мати, розкривала ті ж штори, користувалась тими ж шкатулками. І це було приємно для Віктора, вона уважила його пам’ять про матір.
У них народилося двоє дітей. Ніхто з них не став ні хіміком, ні актором. Але кожен зміг знайти своє призначення в житті.
Після того, як жінка причепурилась, то пішла на кухню, щоб приготувати коханому розкішний сніданок. Як тільки вона торкнулася плити до кухні зайшов чоловік.
– Нічого не чіпай! Сьогодні ти не будеш готувати! Ми разом цілих 50 років, треба провести цей день незабутньо. – і вручив їй букет ніжних троянд.
Жінка опустила обличчя до тендітних пелюстків. За мить солодкий аромат вмив її вуста.
– Але поспіши! Швиденько одягайся, я дуже зголоднів.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вони йшли звичними вуличками. Вони обожнювали жити у своєму містечку. Поснідавши у кав’ярні пара направилась до того самого місця в парку.
– А ще візьмемо зараз човен і погодуємо на озері лебедів. – запропонував чоловік.
Вони довго плавали, милувались благородними птахами й природою золотої осені, що розмалювала в парку всі дерева.
Почало смеркати.
– Любий, може підемо? Я б вже щось перекусила.
Віктор глянув на годинник:
– Гарна ідея. Ходімо! У мене є для тебе сюрприз!
– Який ще сюрприз? – здивувалась Рита.
– Побачиш!
Вони звернули у вузенькі вулички міста. Чоловік завів дружину в атмосферний дворик, який освічували гірлянди. Дівчина-хостес люб’язно привіталася з ними й запропонувала пройти всередину.
– Ось це і є сюрприз. Наші діти відкрили свій ресторан! Ось він! Заходь. – і відчинив двері.
Рита округлила очі від несподіванки: “Яка краса”, промовила захоплено жінка.
Батьків зустрів гарно накритий стіл, у залі було багато живих квітів. Діти та найближчі родичі вітали пару з золотим весіллям, вручали подарунки.
– Якби я міг повертати час назад, я б повернувся у той момент, коли ми стояли у тому парку і прожив би ці 50 років ще раз! Я тебе люблю! – сказав чоловік і поцілував дружину.
Як вам ця історія кохання?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Мама привезла з села багато яблук, я вийшла за цукром і зустріла колишню свекруху
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
Чому шкіра обличчя сохне: 5 секретів зволоження, які працюють краще, ніж дорогі креми!
Думали, світу більше немає чим вас здивувати? Ось 27 фотографій, які доведуть протилежне
Народний засіб очищає нирки, усуває пісок, слиз, розчиняє камені та лікує цистит! (Як виявилось це міф)
12 корисних уроків від мільярдера Уоррена Баффета
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Тест для уважної нареченої: віднайди багатого нареченого
Мало хто знає, наскільки емоційний дикий очеретяний кіт
3 важливі стадії розвитку сина! Це має знати кожна мама
Виберіть одне з зображень лотоса, і отримаєте пораду, яку ви зараз потребуєте
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
Господар, який весь цей час уважно слухав свого собаку, невпинно погладжуючи його по голові, підняв на нас повні сліз очі і запитав: – Скільки я вам винен?
Швидкий рецепт смачних і пухких рогаликів
