Віктор підвівся з самого ранку. Пішов у ванну, побрився, зробив каву і пішов у свій кабінет:
– Сьогодні особливий день! Потрібно одягти костюм.
Йому пригадався день, який рівно 50 років тому став для нього незабутнім. Він освідчився своїй майбутній дружині посеред осіннього парку. Того дня він не міг дочекатися кінця робочого дня аби швидше побачити кохану.
Віктор був вченим-хіміком. Молодий науковець якось пішов у театр. Там зі сцени він побачив її. Кожен рух, жест, міміка і голос випромінювали добру енергію. То була його Рита.
Дівчина недавно закінчила акторське і робила перші кроки у своїй кар’єрі. Коли юнак, що зовсім не очікував цього від себе вручив їй букет квітів – вона його прийняла. Навіть подзвонила по номеру, що був на записці. Але у зустрічі з Віктором відмовила.
Тоді він став добиватися її уваги і йому вдалось. А після заповітного “Так!” в парку більше не розходились.
Того ранку Рита теж прокинулась рано. Вона чула як підвівся її чоловік, відчула аромат кави. Цього дня вона повинна виглядати дуже гарно.
Рівно 50 років тому вони поклялися один одному в вічній любові, вірності й підтримці. Їхнє весілля було трохи згодом. Але для святкування вони обрали саме той день, коли стояли такі молоді у парку.
Того ж вечора Віктор привів кохану до своєї квартири. На жаль, його батьків не було серед живих, тож ніхто не кинув на дівчину цінувальним поглядом.
– Це кімната моєї матері. – відчинив він двері перед дівчиною. -Тепер вона твоя. Можеш робити тут все, як хочеш.
Але Рита не стала. Їй все подобалось. Вона сідала робити макіяж за той столик, що і його мати, розкривала ті ж штори, користувалась тими ж шкатулками. І це було приємно для Віктора, вона уважила його пам’ять про матір.
У них народилося двоє дітей. Ніхто з них не став ні хіміком, ні актором. Але кожен зміг знайти своє призначення в житті.
Після того, як жінка причепурилась, то пішла на кухню, щоб приготувати коханому розкішний сніданок. Як тільки вона торкнулася плити до кухні зайшов чоловік.
– Нічого не чіпай! Сьогодні ти не будеш готувати! Ми разом цілих 50 років, треба провести цей день незабутньо. – і вручив їй букет ніжних троянд.
Жінка опустила обличчя до тендітних пелюстків. За мить солодкий аромат вмив її вуста.
– Але поспіши! Швиденько одягайся, я дуже зголоднів.
Вони йшли звичними вуличками. Вони обожнювали жити у своєму містечку. Поснідавши у кав’ярні пара направилась до того самого місця в парку.
– А ще візьмемо зараз човен і погодуємо на озері лебедів. – запропонував чоловік.
Вони довго плавали, милувались благородними птахами й природою золотої осені, що розмалювала в парку всі дерева.
Почало смеркати.
– Любий, може підемо? Я б вже щось перекусила.
Віктор глянув на годинник:
– Гарна ідея. Ходімо! У мене є для тебе сюрприз!
– Який ще сюрприз? – здивувалась Рита.
– Побачиш!
Вони звернули у вузенькі вулички міста. Чоловік завів дружину в атмосферний дворик, який освічували гірлянди. Дівчина-хостес люб’язно привіталася з ними й запропонувала пройти всередину.
– Ось це і є сюрприз. Наші діти відкрили свій ресторан! Ось він! Заходь. – і відчинив двері.
Рита округлила очі від несподіванки: “Яка краса”, промовила захоплено жінка.
Батьків зустрів гарно накритий стіл, у залі було багато живих квітів. Діти та найближчі родичі вітали пару з золотим весіллям, вручали подарунки.
– Якби я міг повертати час назад, я б повернувся у той момент, коли ми стояли у тому парку і прожив би ці 50 років ще раз! Я тебе люблю! – сказав чоловік і поцілував дружину.
Як вам ця історія кохання?
