Свою другу половинку я шукав дуже довго, тому коли я зустрів Оленку – моєму щастю не було меж.
Ми одружилися, коли мені було 34 роки, а їй – 30. Й гадки не мали, що наш вік зіграє з нами злий жарт…
Звісно, що ми мріяли стати щасливими батьками, виховувати дітей і мати повноцінну сім’ю, але протягом року у нас нічого не виходило.
Оленка ніяк не могла завагітніти. Ми оббігали усіх лікарів, оббивали пороги усіх найдорожчих клінік міста.
Навіть не знаю, як би ми впоралися, якби не наші батьки. Вони в усьому нам допомагали: позичали гроші, втішали, коли ми втрачали надію і просто завжди були поруч, коли це було необхідно.
Після 2 років боротьби на тесті нарешті з’явилися заповітні 2 смужки. Мабуть, то був найщасливіший день у моєму житті та житті Оленки.
Ми не могли дочекатися того моменту, коли цю радісну новину повідомимо нашим батькам. Треба було бачити їхні обличчя! Буря позитивних емоцій у той день накрила усю нашу дружню родину з головою.
Хто ж знав, що за 9 місяців усе так кардинально зміниться?!
Оленка важко переносила вагітність, тому їй довелося залишити роботу, повністю перейти на правильне харчування, а останні місяці дружина провела у лікарняній палаті.
І це таки сталося! Бог винагородив нас за терплячість і витримку найпрекраснішою донечкою Евелінкою.
Коли я дивлюся на неї, то увесь світ на якусь мить просто перестає для мене існувати! Ось воно – батьківство.
Здавалося, ніщо не могло затьмарити ті неймовірні відчуття. Не так сталося, як гадалося.
Нас із дружиною дуже насторожувала поведінка наших батьків. Вони ніби забули про те, що у них є онука – навіть на виписку не з’явилися, не зателефонували, не привітали.
Ми ледь голову собі не зламали, намагаючись зрозуміти, що ж таки трапилося.
Світло на цю таємницю пролив мій батько. Розповів, що у моєї матері почався дуже складний період життя – криза. Усі її думки зайняті хвилюваннями про те, що вона вже стара і некрасива. Усі гроші тепер витрачає на омолоджувальні процедури. Статус бабусі добив її остаточно.
Коли я розповів про все Оленці, вона лише розсміялася:
– Назаре, не повіриш. Бачила сьогодні свою матусю, то вона навіть не поглянула на Евелінку. Дуже вже поспішала на омолоджувальний масаж обличчя.
І сміх, і гріх, як то кажуть. Ну, і нехай. Ми компанію своєї донечки нав’язувати нікому не збираємося. Впораємося й без їхньої допомоги. Коли захочуть – тоді й познайомляться зі своєю онучкою. Аби не було запізно.
Що ви думаєте про таких бабусь?
Фото з відкритих джерел
