Дмитро розповів нам за вечерею про те, що він нарешті знайшов кохання всього свого життя, і хоче нас із нею познайомити.
Ми були цьому надзвичайно раді і не могли дочекатися моменту, коли побачимо обраницю сина вживу, а не лише на фото. Невдовзі ми пошкодували про те, що знайомство таки відбулося.
Юля виявилася просто нестерпною. Вона зовсім не соромилася прямо казати про те, що їй не подобається наша квартира, або ж про те, що їй не смакує їжа, яку я готувала цілий день. Ми навіть не знали, як реагувати на недоречні коментарі дівчини за столом, тому з усіх сил намагалися переводити тему в нейтральне русло.
Наших жартів вона зрозуміти не могла, тому коли всі заливалися сміхом, дівчина кидала на нас погляд повний зневаги і роздратування.
Після застілля ми чесно сказали Дмитрові, що Юля нам не сподобалася, але син був налаштований дуже рішуче. Сказав, що кохає дівчину і готовий із нею одружитися.
Ми до останнього сподівалися, що Юля йому відмовить, але коли син повернувся додому дуже щасливим, усі зрозуміли – вона сказала: “Так!”
Влаштовувати весілля для дівчини, яка нікому не подобалася, було нестерпно важко. Ще й більша частина фінансових витрат лягла на мої та чоловікові плечі, бо батьки нареченої взагалі не хотіли брати участі в організації свята.
Замість подяки від невістки, ми отримали шквал критики, бо, бачте, не придбали їй дорогу сукню, а перешили для неї те вбрання, яке вдягала моя донька, коли виходила заміж.
Юля нам помстилася за цей вчинок, бо усе весілля просиділа з траурним виразом обличчя. Ми сподівалися, що її батьки трохи розвеселять, але після того, як вони смачно і ситно поїли, весілля їм стало нецікаве, тож вони зібралися і поїхали додому.
Що тут сказати: “Яблуко від яблуні далеко не падає”.
Після весілля жахи не закінчилися. Живе мій Дмитро з тією Юлею, як кіт з собакою. Вони можуть так сильно посваритися, що син навіть бачити свою дружину не бажає, тоді приходить на ночівлю до нас із батьком.
В такі моменти ми щиро надіємося на те, що ця сварка була останньою, і Дмитро нарешті прийме рішення подати на розлучення зі скандалісткою. Але все зовсім не так. Хлопець до ранку вже заспокоюється і чимдуж поспішає миритися зі своєю коханою.
Саме тому, я вирішила не пхати свого носа в особисті справи молодої сім’ї. Боюся, як би потім не довелося виправдовуватися перед сином.
Шкода, що таке рішення прийняли не всі члени нашої родини.
З нагоди святкування річниці нашого з чоловіком весілля за одним столом зібралася уся рідня. Невістка теж приїхала і була навіть у досить гарному настрої.
Все зіпсував мій брат, який вирішив подарувати нам сімейний портрет. Я була дуже захоплена таким цінним і оригінальним подарунком, поки Іван не зняв з нього покривало.
На картині були зображені усі, крім Юлі. Вона це одразу помітила і вибігла з кімнати зі сльозами на очах.
Коли ми напали зі звинуваченнями на Івана, він лише розсміявся і сказав:
– Все одно колись довелося б її замалювати.
Дмитро з того часу з нами не спілкується. Мені прикро, що так все склалося, але я присягалася синові, що побачила той портрет вперше на самісінькому святкуванні. Але він відмовився мене слухати. Сказав, що не хоче жити в сім’ї, яка цькує дівчину тільки за те, що вона не схожа на інших.
З одного боку, я розумію позицію Дмитра, а з іншого – не втрачаю надію на те, що цій сім’ї колись настане кінець. Принаймні таке прохання звучить у всіх моїх щоденних молитвах.
Чи правильно родичі Дмитра поводять себе з Юлею?
Що ви можете сказати про жарт дядька Івана?
