Ніколи не думала, що рідна людина може бути гіршою, ніж ворог. Але бабуся довела протилежне

Моя мама – це трирічна дитина у тілі дорослої жінки. Вона нічого не може без бабусі: ані поїсти, ані вдягтися, ані за власною дитиною доглянути. 

Бабуся повністю підкорила маму, взяла під свої ноги, як то кажуть. Тепер моя найрідніша людина – соціальний інвалід. Вона ніде не працює, нікуди не ходить, не має друзів. Усе, що її цікавить – це турецькі серіали і жменя шоколадних цукерок. 

Мій тато пішов з сім’ї, коли мені було 5 років, і я його ані краплі не засуджую! А хто ж зможе жити з жінкою, яка любить тільки глюкозу і свою маму?!

Варто було татові поглянути на те, як його дружина зціджує молоко в пляшку, бо годувати малюка має право тільки бабуся – як одразу зрозумів, що з цієї квартири потрібно вшиватися…

Він не хотів залишати мене напризволяще, тому ще кілька років терпів увесь цей жах, намагаючись втопити горе в пляшці горілки…. 

Баба і до мене дістатися хотіла, хотіла і мене привласнити, але я не здалася! Ніколи не звітувала їй, зачиняла двері до кімнати на замок, ховала від її очей свої особисті щоденники. Як тільки мені виповнилося 18 років – втекла з подругою на орендовану квартиру. 

Скоро сімейному тирану виповнюється 75 років, тож я прекрасно розумію, що довго дбати про мою маму вона вже не зможе, але і я цього робити не збираюся.

Нещодавно зрозуміла, що рідна мені людина – таки справді психічно нездорова. Бабуся лягла в лікарню через загрозу інфаркту, то мама мало не збожеволіла. Не розуміла, звідки тепер брати їжу, чистий одяг і шоколад під серіал, який з пенсії для неї завжди купувала її неня. 

Я почала підшукувати місце, куди можна буде покласти маму після смерті бабусі. Там про неї дбатимуть, а я, звісно, навідуватимусь у гості.

Мій чоловік спершу навіть мене засуджував, гнівався і не розумів, як я можу так вчинити з найріднішою людиною. Та коли я його вперше за 5 років спільного життя запросила  в гості до бабусі – він сам усе зрозумів. 

Хочете засуджуйте мене, хочете підтримуйте – але я знаю, що не зможу жити під одним дахом з людиною, яка так швидко і легко зламалася. Як не крути, а життя  – це боротьба за те, ким ти хочеш бути!

Що б на місці героїні робили Ви?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector