Сім років тому я зустріла свого майбутнього чоловіка Захара. Я була дуже щасливою, адже поруч з цією людиною я була готова прожити до кінця своїх днів.
Між нами швидко закрутилися серйозні стосунки. Чоловік познайомив мене зі своїми друзями, але з батьками зустріч постійно відкладалася. Лише згодом я зрозуміла, в чому причина.
Виявилося, що Захар переймався реакцією своєї матері. Він знав, що вона може намагатися відправити його у відрядження, якщо дізнається про серйозні відносини сина. Річ в тому, що вони працювали разом на одному підприємстві. Жінка мала хороші зв’язки з керівництвом, тому могла влаштувати що завгодно.
Справді, матір чоловіка не одразу прийняла мене. Їй не подобалося, що я родом з села, а мої батьки – звичайні люди.
Зрештою, через два роки ми із Захаром вирішили побратися. До святкування вирішили готуватися без сторонньої допомоги.
Але вже тоді почалися проблеми. Майбутня свекруха пішла разом з нами вибирати обручки і розповідала усім продавцям, що я хочу якомога швидше вийти заміж і байдуже за кого. Потім вона кожного разу шукала нові причини для того, щоб скасувати весілля. Вона відмовляла свого сина і постійно критикувала мене. На її думку, я була не гарною, не модною і занадто худою.
Захар завжди заступався за мене і неодноразово намагався поговорити з матір’ю, але жодних результатів це не дало.
Наші батьки так і не змогли між собою познайомитися до весілля. Їхня перша зустріч відбулася на самому святі.
Свекруха прийшла на церемонію із непроханими гостями. Вона привела з собою подругу з доньками. Коли усі сіли за стіл, то жінка відверто говорила, що мріяла б про те, щоб одна з тих дівчат стала її невісткою.
Наступного дня на поправинах ситуація повторилася.
Потім ми із Захаром планували з’їхати на орендовану квартиру, але раптом його матір запропонувала нам пожити перший час разом з нею. Ми погодилися, але це затягнулося на цілий рік.
На мій подив, перших пів року були чудовими. Здавалося, що ми зі свекрухою змогли знайти спільну мову. Я завжди їй допомагала і намагалася у всьому догодити.
Проте згодом її знайомі почала приходити до мене з докорами, мовляв, як мені не соромно сидіти на шиї у свекрухи і жити за її кошт.
Я вирішила поцікавитися у свекрухи у чому справа, але та сказала, що не має до цього жодного відношення. Та у мене все одно виникало багато запитань. Адже попри усі мої старання, матір чоловіка завжди критикувала мене. То я неправильно мию посуд, то погано витираю пил, то нерівно нарізаю картоплю.
А вночі вона могла зайти у нашу спальню і відкривати вікна, нібито для свіжого повітря і кращого сну. Це все відбувалося без стуку і байдуже, чим ми могли в той момент займатися.
Якось ми поїхали у відпустку, то свекруха наполягла на тому, щоб самостійно спакувати наші валізи. Мовляв, вона краще знає, що нам потрібно. А потім під час відпочинку вона щодня телефонувала із сотнею запитань.
Ще одним недоліком матері Захара є те, що вона збирає всякий непотріб і не погоджується що-небудь змінювати у квартирі. Її все влаштовує і жодні вмовляння зробити ремонт не спрацювали. Навіть свекор був на нашому боці.
Я намагалася усе терпіти, поки свекруха не заявила, що ми повинні святкувати нашу річницю весілля так, як вона скаже. Коли ми їй відмовили, то вона на три дні перестала з нами говорити.
І ще є одна інтимна подробиця. Матір ходить практично оголеною перед своїм сином і зовсім цього не соромиться. Спочатку я була вражена цим видовищем. На щастя, згодом вона почала накидати зверху принаймні якийсь халат.
Зрештою, мої нерви здали. Я запропонувала Захару переїхати і він погодився. Зараз ми мешкаємо в іншому кінці міста у моєї сестри. Нарешті я зможу вільно дихати!
А що ви думаєте про цю ситуацію?
