– Цього року мені довелося працювати в новорічну ніч, – розповідає знайомий фельдшер зі швидкої.
Одразу після першого виклику розпочалися негаразди. Один чоловік так захопився святкуванням, що недотягнув до опівночі. Він оправився алкоголем і все, що встиг з’їсти, залишив у мене в машині. На прибирання мені виділили 15 хвилин. Я намагався переконати, що цього часу замало, але довелося зробити неможливе.
Як тільки я закінчив, диспетчер відправив мене на друге замовлення. Це був дорослий чоловік, який мав необережність наступити собаці на лапу. Тварина рефлекторно вхопила його за ногу і трішки перестаралася. Рана була досить глибокою Кров цідила рікою. Травмований сидів у мене в машині й встиг навколо позалишати червоні сліди, поки я перебинтував укус.
Далі знову дзвінок. Старенька бабуся налякалася петарди й впала. Підвестися більше не могла. У неї було зломане стегно. Нам з помічником вдвох довелося спускати стареньку з п’ятого поверху, адже від п’яних родичів та сусідів допомоги не дочекаєшся. Поки ми зійшли на низ, то серце гучно калатало і не вистачало кисню.
Далі так і продовжувалося: виклик за викликом. До дванадцятої години я був стомлений і брудний. На голові у мене було скуйовджене волосся, на ногах мокрі черевики, а одяг увесь в плямах крові.
До нас знову зателефонували. Диспетчер повідомив, що на місці виклику констатували смерть. Ну, думаю, зараз приїдемо, заповнимо необхідні папери й трохи відпочинемо.
Піднялися в необхідну квартиру. Двері відчинили заплакана жінка. Вона провела нас в кімнату, де лежала мертва бабуся в блакитному халаті. Я оглянув тіло і пішов на кухню, щоб заповнити необхідні документи. За столом у мене вже злипалися очі й туманів розум. Кожне наступне слово давалося все важче. Втома брала своє.
Раптом двері на кухню відчинилися і всередину зайшла старенька жінка в блакитному халаті. Мої очі розширилися від здивування, а бабуся запитала: “І як мені тепер жити?” Від жаху я не міг стримати крик. На щастя, мене заспокоїла її дочка, яка пояснила, що це сестра-близнючка померлої жінки.
Серце вискакувало з грудей, а руки тряслися. Я поспіхом попрощався і висловив свої співчуття. Коли виходив з квартири, то побачив, що старенька лежала на своєму місці. Це мені трохи допомогло. На вулиці я зупинився на кілька хвилин, щоб подихати свіжим повітрям. Я не пам’ятаю, як я закінчив ту зміну, але точно можу сказати, що це був жахливий Новий рік…
Чи вірите ви в те, що як Новий рік зустрінеш, так і проведеш?
