Одного разу з моїм батьком сталася дивиовижна історія: він врятував життя тигриці, а вона натомість подякувала йому…

У дитинстві склалося так, що нас з батьками вислали далеко в сибірські краї. Ми жили в місцевості, де кругом були люті морози, густі ліси й замерзлі ріки. По цьому льоді до нас часто навідувалися в гості уссурійські тигри. Вони могли порпатися серед нашого сміття або спокійно гуляти вулицями.

Одно разу до мого батька зателефонували:

– Лейтенанте, у нас тут тигр…

– Тигр? Ми зараз приїдемо, а ви стріляйте, якщо він  буде нападати, – швидко відказав батько. Людське життя для нього було важливіше, ніж тварина, занесена в Червону книгу.

Через декілька хвилин він був на місці. Справді перед ним сидів тигр, а точніше тигриця. Вона не рухалася і лише час від часу кліпала очима. Раптом вони помітили, що в кущах хтось є. Це були тигренята.

– Лейтенанте, – звернувся сержант. – Мабуть, вони прийшли сюди, щоб поживитися, бо в лісі немає що їсти.

– А нам вони тут нащо здалися? – обурився батько і зателефонував до свого командування.

Майорові пояснили ситуацію. Він вислухав все і задумався, що ж їм робити. Адже щоб відправити тигренят в зоопарк – це купа мороки, а вбивати звірів також не хотілося. І в ліс їх не відпустиш, бо помруть з голоду. 

– Лейтенанте, їдьте до мене, – зрештою наказав майор.

Коли той приїхав, то отримав заморожену половину туші корови. 

– Ось тримай. Це для тигриці. Відведеш її якомога далі й нагодуєш, але обережно там. 

Сказати було легше, ніж зробити. М’ясо було важким. Батько залишив вартового із рушницею на варті, а сам потягнув тушу до тигриці.

Тварини непорушно сиділа і кліпала жовтими очима. Коли м’ясо залишили неподалік, вона поважно піднялася, понюхала, вхопила здобич і понесла в ліс.

Усі з полегшенням зітхнули.

Через два дні батько відправився на нічне чергування. На дворі було дуже темно. Він витяг ліхтарик, шоб підсвітити собі шлях і раптом побачив перед собою знайому тигрицю. Йому було нікуди діватися. Чоловік чекав на свою смерть. Тварина повільно підійшла до нього і…почала тертися об ногу, наче домашня кішка! Вона обійшла кругом чоловіка і знову зникла в лісі.

Батько досі згадує цю неймовірну історію. Тигриця подякувала йому. Виявляється, що в деяких звірів більше вдячності, ніж в людей. 

А як ви вважаєте, чи вміють тварини розуміти людей і висловлювати свої почуття? 

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector