Андрій був сильно здивований, йому треба було поговорити з батьком по-чоловічому, але він не знав з чого почати.
– Треба поговорити, – видавив він з себе, не піднімаючи голови.
– Уважно тебе слухаю, – відповів батько, і відклав розпочату справу.
– Новина не надто весела, але скоро ти станеш дідусем. Опустивши голову Андрій почав розповідати, що так вийшло, він не хотів цього, але так воно сталося.
– Я її знаю? – запитав батько. Він пропалював його поглядом намагаючись зрозуміти, чому знову з ним. Син боявся, що батько буде лаятися, але він чекав відповіді.
– Це сусідка наша Ольга, вона живе на вулиці по сусідству.
– От і добре, розпишіться, будемо з мамою внучат няньчити. Або щось не так? – запитав Микола.
– Не буду я з нею одружуватися, я ще молодий, пожити хочу, погуляти. Вагітна, подумаєш, нехай сама розбирається, мені наплювати. Відповідь сина ошелешила батька.
– Значить спати з нею ти не молодий, а відповідати за зроблене, нехай сама розбирається, так? Молодець. Дружино, а ну підійди сюди.
– Що за новини, запитала Жанна, посміхаючись і витираючи руки, адже вона поралася на кухні.
– Помилуйся нашим сином, дівчину вагітною зробив, а ось відповідальність брати на себе не хоче. А Ольга дівчинка хороша, зауважив батько.
– І правильно, навіщо нам злидні в будинку? Вирішила лягти під хлопчика і заміж за багатого вискочити?
– А якщо дитина його, як жити будемо далі? – запитав чоловік.
Але Жанна була шокована, чому він повинен брати за дружину бідну дівчину, і чому батько проти сина налаштований, адже вона йому ніхто.
– Ми вклали в нього душу і все що у нас було краще, а тепер одружимо з якоюсь Олею?
– Який він зять, з нього то і взяти немає чого – спокійно відповів Микола, мати насторожилася.
– Це ж твоя рідна кровинка, син твій, – заперечила Жанна.
– Він хороший, поки поруч батьки, а коли залишиться один, чи буде якийсь толк з нього? – сказав батько.
– Нехай зробить тест на ДНК, і відразу буде видно, що батько не він – порадила мати.
– Я поговорю з нею, – сказав Андрій, – мені все ясно.
– Ми її поставимо на своє місце, доведемо, що вона бреше. – зі зловтіхою відповіла мати.
– Як це сталося, тільки тихо, не треба, щоб мама чула. – зажадав батько.
– І тільки правду, зрозумів?
– Так, без неї рідної розібратися, то ніяк.
– Гуляли ми з хлопцями, випили більше потрібного. Оля потягла мене додому, так як я сам йти не міг. З її слів, ми йшли, потім я впав і її потягнув за собою на траву, а потім взяв її, як то кажуть. Але я не можу згадати нічого, що було в той вечір. А тепер вона вагітна, але віри в це у мене чомусь немає.
– І тебе ця доля спіткала? – важко зітхнув Микола.
– Що ти маєш на увазі?
– Так, напевно є правда в тому, що син повторює долю батька, або вони нагадують один одного. Адже я теж одружився не з любові, з матір’ю твоєю живу все життя заради тебе. Була у мене кохана жінка, я готовий був з нею на край світу, але чорт поплутав, поїхав відпочивати, напилися в селі, багато випили. Прокинувся в ліжку з матір’ю твоєю, і так прожив все життя.
– Але, як без любові, це ж не життя, суцільне покарання? – запитав Андрій.
– Я не міг тебе залишити, ти не винен, що я так нерозумно вчинив. Як би ти вижив, хто б про тебе дбав. Дитина не винна, що батьки ідіоти. Якщо дитина твоя, одружуйся. Не одружишся, я візьму на себе її виховання, а ти можеш йти на вільні хліби.
Кілька місяців йшла війна між сім’ями, Ольга майже перестала виходити на люди. І одного разу потрапивши на очі Жанні, вона почула на свою адресу стільки образ і принижень, скільки за все життя не чула. Багато чуток тоді ходило по селу. Вона не витримувала цих пліток і принижень, якось зайшла до Андрія і каже:
– Забудь, це не твоя дитина.
А Жанна тільки з презирством на неї дивилася.
Але батька це зовсім не переконало і він зажадав правди, розуміючи, що вона просто втомилася від пліток і скандалів.
– Це Андрія дитина, так показав тест ДНК. Але я не буду виходити заміж і сама її виховаю, нехай росте без батька. Та й ваша дружина мене ніколи не прийме, так жити не можна.
– Добре, принеси результат мені, тільки і відповів Микола, я сам вирішу, що робити. Але знай, я вірю тобі.
Через місяць, у Миколи були офіційні документи, де чорним по білому було написано, що його син Андрій Миколайович Телегін батьком дитини вважається на 99%.
Він хотів забрати Олю додому, сповістити сім’ї, адже це була хороша новина.
– Ні, відповіла вона, я не піду до вас. Краще сама, ніж так ось, тільки там де графа батько, запишу вашого сина, я так вирішила.
– Подумай, я з тобою і Жанну свою беру на себе.
– Це моє остаточне рішення, дякую вам.
Ольга пішла додому.
Микола дивився услід цій прекрасній дівчині, вона була настільки змучена ненавистю і чварами, що ледве пересувалася, так не повинно бути, подумав він. Він дуже хотів все змінити, злився на всіх, на своє життя, потім стукнув хвірткою і швидко пішов у будинок.
– Андрій, я правильно зрозумів, ти вирішив залишити дівчину вагітною, не одружуватися? – вже на підвищених тонах запитав він.
Але тут втрутилася дружина, яка ненавиділа дівчину і всіляко намагалася захистити сина від цього шлюбу.
– Це її проблеми, навіщо лягала під нього, тепер нехай сама викручується. Він мужик, його спокусили, він не втримався.
Микола грізно подивився на своїх таких рідних і таких чужих людей і строго сказав:
– Я буду виховувати цю дитину, і забезпечу всім необхідним, побудую будинок, впишу в заповіт. Не важливо буде це внук або внучка, так я вирішив, і ніхто мені не указ, зрозуміло.
– Божевільний, забираєш у сина і віддаєш дівці незрозуміло якій? Що ти робиш?
Син стояв мовчки, не сміючи підняти очі на батька. Це рішення було остаточним і безповоротним, він вже це знав напевно.
А Микола пішов до друга і добряче випив, причин було на те достатньо.
Що ви думаєте про таке рішення Миколи?
