У невеличкому селі всі знають все і про кожного. Хто де живе, хто чим займається, хто з ким ворогує, а хто друже.
Під особливим контролем односельчан є цілі сім’ї. В одних вічні сварки, в інших всі ледачі, але завжди є і порядні сім’ї. Назаруки відносились якраз до порядних.
Чоловік Іван та дружина Іра працюють у місцевій агрофірмі.
Молодший син Володя тільки закінчив школу, а старший син Павло має свій бізнес. Звичайна працьовита сім’я.
Івана у селі всі поважали, навіть трохи боялися, бо він був людиною з характером. Іра навпаки тиха, доброзичлива і дуже мила жінка. Іра обожнювала тваринок: котиків, собачок, усіх братів наших менших, жодної дворняжки не пропустить, нагодує, а якщо треба, то і полікує.
З першого погляду скажеш, що сім’я благополучна, але хто б міг подумати, що станеться таке!
Іван вирішив змінити роботу і поїхати у місто, щоб заробити більше грошей і придбати синам по квартирі, мовляв, що раптом ще одружаться, а дружин привести буде нікуди.
Дружині не дуже сподобалась ця ідея, але вона не стала перечити коханому, розуміла, що якоюсь мірою він мав рацію.
Іван таки поїхав. Спершу приїжджав тільки на вихідних, а потім все рідше і рідше…
Іра дуже сумувала за чоловіком, але той говорив, що причин сумувати він не бачить.
Потім почалися дуже дивні речі.Чоловік кожного разу приїжджав додому і говорив Ірі, що вона йому зраджує. Жінка не звертала уваги, думаючи, що це все дурні жарти. Потім вона спробувала виправдатись, а її чоловік розлютився і сказав, що взагалі хоче розлучення. Іра на це не зважала.
Через два місяці Іван знову приїхав додому. Чоловік увійшов до кімнати й тихо сів за стіл.
– Ну що, ти нагулялась?! – спитав раптом, дивлячись на дружину той.
– Як ти можеш таке говорити? – Іра аж здригнулася.
– Як ти могла це зробити зі мною?З нашою сім’єю! – сердито відповів чоловік.
Ольга заплакала.
– Степане, не кажи цього, – благала вона. – Сини почують. Я б ніколи на таке не пішла!
– Справді? А люди в селі просто так пліткують? Хай сини знають, яка в них мати!
Потім виставив Іру за двері й сказав, що не хоче її бачити. Вона намагалась щось казати, стукала у двері, але у відповідь була тиша…
У цей час, Іван наставляв синів, що вона їм більше не мати, а зрадниця.
Чому на вигляд дорослі та розумні сини не заступились за матір, ніхто досі не розуміє. Як Іра не плакала і не благала її впустити, двері ніхто не відчинив. Жінка просиділа цілу ніч на лавці біля паркану, а зранку Іван дав їй паспорт і сумку з одягом.
Ірина заглянула в пакет, а весь її одяг був зіпсований. Вона розплакалась, це почула сусідка. Галина вийшла з хати, сіла поруч і почала заспокоювати її, мовляв, хтось наговорив Івану брехні, але все ще налагодиться.
Вони разом пішли до Галі, сіли на кухні, сусідка почала розпитувати її:
– Що ти будеш робити, люба?
– Ой, не знаю. Я почекаю і, може, Іван отямиться і заспокоїться…
– А якщо не охолоне? Де ти збираєшся жити, у тебе ніби є квартира…
– Ми продали її ще давно, коли цей будинок купували. Віддала Івану всі гроші.
– Отже, у тебе є частка у вашому домі?
– Немає…
– Як так?!
– Він оформив будинок на свою матір. Сказав, що так краще. Я й не сперечалась…
– Тоді можеш пожити у мене. Я і так одна, а разом буде веселіше.
Іра залишилася у будинку навпроти свого.
Проте прожила вона там недовго. Коли Іван бачив її на вулиці, то часто сварився. Кілька разів свідками скандалів були її сини, які не втручалися, а стояли й дивились.
З часом Іра зрозуміла, що вдома на неї ніхто не чекає, а кожного разу терпіти ці приниження сил у неї не було. Вона наважилась пошукати роботу в місті. З її досвідом роботи ніхто не хотів її брати, тому жінка влаштувалася прибиральницею та посудомийкою.
Потім сусідка розповіла їй, що Іван почав водити додому якусь жінку. Та незнайомка була напевно, що з міста. Ніхто зі села її не сприймав, всі питалися куди поділася Іра.
А вона тим часом орендувала кімнату у старої бабусі, жила від зарплати до зарплати. Хто б міг подумати, що на старості років у неї буде така доля, коли найрідніші люди відвернуться і більше не поцікавляться чи жива вона взагалі.
А що б ви робили на місці Ірини?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
