О п’ятій ранку Федір смикнув з мене ковдру і каже:
— Вставай. Свиням треба дати, качки вже горла деруть.
Я сіла на ліжку, а в хаті тхне гноєм, кислим молоком і якимись ліками для худоби. На стільці висіла моя міська куртка, а під нею — його гумові чоботи в болоті. Я на це подивилась і кажу:
— Ти серйозно?
Він навіть не знітився.
— А що такого? Разом живемо — значить, разом і господарство тягнемо.
Я сім років після розлучення жила сама і прекрасно жила. Мені 57. Квартира в центрі моя. Робота нормальна. Гроші є. Діти дорослі, кожен при своєму. Я вже давно нікому не варю борщі по команді і ні під кого не підлаштовуюсь.
А Ніна все лізла:
— Тетяно, ну скільки можна самій? Є хороший чоловік. Свій бізнес, будинок, при грошах.
Я відмахувалась. Вона мені навіть фото тикала в телефон.
— Дивись, який нормальний. Побачив тебе в магазині, спитав про тебе.
— Ніно, мені не треба.
Але пішла. Раз пішла — то пішла.
На першому побаченні Федір був зовсім інший. Чистий, випрасувана сорочка, парфум, квіти. В кафе розрахувався сам, ще й так гарно стілець відсунув, що я аж засміялась.
— От бачиш, — шепнула потім Ніна. — А ти впиралась.
Закрутилось швидко. То букет, то цукерки, то дзвінки ввечері. Він говорив рівно, спокійно. Не скиглив, не жалівся. Я вже й сама подумала: може, й справді нормальний чоловік.
Потім він сказав:
— Переїжджай до мене. Чого тобі мотатись? У мене будинок, двір, свіже повітря.
Про господарство він говорив так, між іншим.
— Та там трохи птиці, трохи худоби. Для себе.
Я й повірила.
Коли я приїхала з валізою, все побачила на власні очі. У дворі гуси оруть, качки лізуть під ноги, в сараї корова, далі свині. Біля дверей стояли відра, мішок комбікорму і лопата. Запах такий, що хоч назад у таксі сідай.
Я ще тоді спитала:
— А де люди, які цим займаються?
Він засміявся.
— Які люди? Ми ж удвох.
Уже на другий день він поклав мені на кухонний стіл старий фартух і гумові рукавиці.
— Оце твоє. Курей погодуєш, а я на базар.
Я кажу:
— Федоре, я не для цього сюди приїхала.
А він спокійно:
— А для чого? Жити разом — це не тільки чай пити.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я промовчала, але вже тоді мене почало трусити. Відкрила холодильник — там банки зі сметаною, яйця в лотках, каструля з якоюсь юшкою і пакет із ветеринарними уколами поруч з маслом. На підвіконні чек з ветаптеки. На стільці його брудна куртка. І мухи.
Через кілька днів стало ще веселіше. У суботу я хотіла поїхати в місто, бо в мене запис до перукаря. Він почув і каже:
— Який ще перукар? У нас сьогодні забій і треба прибрати в сараї.
Я кажу:
— У нас? Це твоє господарство.
Він уже грубіше:
— Не починай. Ти ж не дівчинка. Треба бути ближче до землі.
Я взяла сумку, а він мені:
— Ключі залиш. Я не люблю, коли в хаті дверима грюкають.
Оце вже було друге. Перше — чоботи і свині. Друге — ключі.
Я подзвонила Ніні просто з двору.
— Ти мені кого підсунула?
А вона ще сміється:
— Та перестань. Звикнеш. Зате чоловік при ділі, не п’яниця.
— Ніно, він шукає не жінку. Йому потрібна робоча сила.
Увечері був третій удар. Сидимо за столом, я чай наливаю. Він дістає з шухляди зошит, де записані витрати: комбікорм, зерно, ліки, солярка. І каже:
— Треба буде скидатись. Разом живемо — разом вкладаємось. У тебе ж зарплата хороша.
Я на нього дивлюсь.
— Ти серйозно зараз?
— А що? Я ж тебе не на вулицю привів. Тут усе грошей коштує.
От тоді я вже мовчати не стала.
— У мене квартира своя. Робота своя. Гроші свої. І я не збираюсь вкладати їх у твоїх свиней.
Він скривився.
— Горда дуже.
Я встала з-за столу, пішла в кімнату і відкрила валізу. Почала складати речі. Крем, ліки, зарядку, документи, косметичку. Моя куртка ще тхнула сараєм, я її запхала в пакет окремо.
Він зайшов у двері й каже:
— Ти через таку дрібницю їдеш?
Я застібнула валізу.
— Для тебе дрібниця — корову прибрати. А для мене дрібниця — викликати таксі.
Він ще щось бурчав про нормальних жінок і сім’ю. Я вже не слухала. Взяла сумку, документи, телефон і вийшла.
Коли машина під’їхала, я сказала тільки одне:
— Шукай собі не жінку, а працівницю. І бажано в гумових чоботах.
Сіла в таксі і поїхала в свою квартиру. Наступного тижня він ще дзвонив. Я номер заблокувала.
Про що свідчить біла піна в банці з медом?
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Я купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Визнаю, у чоловіка хороший смак на жінок
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Всі мої сусіди та рідня готують вареники лише за цим рецептом, на кефірі! Вони повітряні, пухкі не злипаються та не розварюються! Тепер це найулюбленіша страва і в нашому домі!
Усе своє свідоме життя я ненавиділа свою матір. Я її навіть не пам’ятаю, але люто ненавиділа за те, що вона колись вигнала мене разом з батьком
«Ти знаєш, я не планував, поки, стати батьком, та й одружуватися я тобі не обіцяв, тому навіть не знаю
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба, яка тільки пів року тому поховала чоловіка
Жінки цього знака Зодіаку є найбільш незвичайними (кожен схильний до залежності до їх персони)
Вчені пояснюють, що ваш колір очей може розповісти про вас
Світ, щастя і спокій в старому будиночку краще, ніж життя з алкоголіком в квартирі зі зручностями
Банановий рулет без борошна. Дуже швидко, дуже смачно, дуже витончено!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Перекис водню для розкішного волосся і ще 14 секретів застосування
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
