У двері подзвонили пізно, вже після дев’ятої. Я саме складала в шафу випрасувану сорочку сина, а Назар виглянув у вічко і каже:
— Мамо, там якийсь дядько у формі. І з кавуном.
У мене аж праска з рук мало не випала. Виходжу в коридор — стоїть Сергій. У військовій формі, втомлений, неголений, а в руках той самий великий кавун.
— Я не зміг, — каже. — Вибач. Не можу тебе втратити.
Я дивилась то на нього, то на той кавун, то на його дорожню сумку біля дверей. Мама з кухні вийшла, витерла руки об рушник і тільки тихо спитала:
— Людо, це хто?
А я сама ще місяць тому не думала, що він взагалі з’явиться в моєму житті.
До Одеси я їхати не хотіла. Я сто разів казала подрузі: яка відпустка, яка Одеса, коли робота, війна, дім, син. Але мама вперлась:
— Ти вже забула, коли відпочивала. Їдь. Назар не маленький.
Я й поїхала. Вперше за багато років. До того все життя було просте: робота, дім, син, мама. Без чоловіків.
Бо мій чоловік утік ще до народження дитини. На восьмому місяці я зібрала пакет з речами, свої документи, обмінну карту і повернулась до мами. Дмитро тоді сказав п’яний:
— Я надто молодий для цього всього.
— Для чого? Для мене чи для дитини?
— Для всього.
І все. Більше від нього толку не було. Потім через роки виліз, хотів із сином знайомитись.
— Немає в тебе сина, — сказала я. — Ти від нього відмовився.
Після того я жила жорстко. Робота, садок, школа, лікарняні, гуртки, чеки з аптек, мамина пенсія, мої підробітки. Потім нормальна посада, велика компанія, своя квартира. Все сама. Без романів.
В Одесі перші дні ми з подругою просто лежали на пляжі. Я навіть телефон рідко брала до рук. Мама скидала фото, як Назар їсть котлети, а я вперше за довгий час просто мовчала.
А потім я пішла гуляти містом сама. На зворотному шляху купила кавун. Великий, важкий, дурна голова. Продавець ще питає:
— Донесете?
— Донесу, — кажу.
Не донесла. Через сто метрів руки вже відривались.
І тут голос:
— Можна допомогти?
Обертаюсь — чоловік у формі. Кремезний, засмаглий, спокійний. Я спершу напружилась, але кавун реально вислизав з рук.
— Добре, дякую.
Йшли мовчки. Потім він спитав:
— Ви не місцева?
— З Києва.
— Відпочиваєте?
— Трохи.
— І правильно. Люди мають право хоч трохи видихнути.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Біля готелю я сама від себе такого не чекала.
— А ходімо на пляж. Кавун їсти.
Він усміхнувся.
— Я хотів запропонувати. Але думав, може, у вас чоловік в номері.
— Там тільки подруга. Я давно сама. А у вас?
— Дружина з дітьми в Німеччині. Потім захотіла розлучення.
— Я Люда.
— Сергій.
Ми сіли на пляжі, різали той кавун пластиковим ножем з готельного номера, сік тік по руках, пісок лип до ніг. Говорили довго. Про Київ, про Одесу, про дітей, про війну. Без зайвого.
Потім усе закрутилось дуже швидко. Я залишила подругу в одному готелі, а сама переїхала до Сергія в інший. Подруга мені в телефон:
— Ти серйозно? Ти?
— Серйозно.
— Людо, ти ж завжди була правильна.
— Значить, вже ні.
До кінця відпустки ми були разом. А перед розставанням домовились просто:
— Без обіцянок, — сказав він. — Без красивих слів.
— Добре, — сказала я. — Значить, без них.
Я повернулась до Києва. Знову робота, наради, таблиці, продукти з супермаркету, каструля борщу на плиті, мамині таблетки на столі, Назарові кросівки в коридорі. Але в квартирі все було на місці, а в мене в голові — ні.
Телефон мовчав. Я теж не писала. Так і домовлялись.
Мама дивилась на мене за вечерею і питала:
— Ти захворіла? Нічого не їси.
— Все нормально.
— Нормально в тебе тільки на словах.
Я злилась сама на себе. Доросла жінка, керівниця відділу, а ходжу і думаю про чоловіка, з яким їла кавун на пляжі.
І от через місяць — дзвінок у двері. Назар відчинив.
— Мамо, там дядько у формі.
Я вийшла — і все стало ясно без довгих слів. Сергій стояв з кавуном, з потертою сумкою, в пилюці з дороги.
— Я приїхав на два дні, — каже. — Потім навчання. А далі назад. Я знаю, що не маю права влазити в твоє життя. Можеш зараз сказати “йди”.
Мама мовчки забрала в нього кавун і понесла на кухню. Назар стояв у коридорі й дивився то на мене, то на нього.
— Це хто? — спитав син.
— Це Сергій, — сказала я.
Сергій глянув на Назара і просто сказав:
— Добрий вечір.
Без пафосу. Без гри.
Ми сіли на кухні. На столі — чай, ніж, тарілка, розрізаний кавун. Мама навмисне грюкала чашками, але не лізла. Назар мовчав, потім встав і пішов у кімнату, тільки кинув:
— Мамо, якщо це нормальний чоловік, то хай хоч не зникає.
Оце і був той момент, після якого вже не було куди ховатись.
Сергій сидів, крутив у руках ключі і казав прямо:
— Зі мною буде важко. Дзвінки не завжди. Зв’язок не завжди. Нерви, чекання, страх — все буде. Я не ображусь, якщо ти зараз відмовишся.
Я теж сказала прямо:
— Я вже жила без чоловіка. І сама все тягнула. Мене цим не налякаєш.
Він підняв на мене очі.
— То що?
Я встала, взяла його сумку з коридору і занесла в кімнату.
— Заходь. І кавун свій домий, бо весь коридор заляпав.
Про що свідчить біла піна в банці з медом?
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Я купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Визнаю, у чоловіка хороший смак на жінок
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Всі мої сусіди та рідня готують вареники лише за цим рецептом, на кефірі! Вони повітряні, пухкі не злипаються та не розварюються! Тепер це найулюбленіша страва і в нашому домі!
Усе своє свідоме життя я ненавиділа свою матір. Я її навіть не пам’ятаю, але люто ненавиділа за те, що вона колись вигнала мене разом з батьком
«Ти знаєш, я не планував, поки, стати батьком, та й одружуватися я тобі не обіцяв, тому навіть не знаю
Ніжний торт “Пташине молоко” без випікання і желатину – покроковий рецепт
– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба, яка тільки пів року тому поховала чоловіка
Жінки цього знака Зодіаку є найбільш незвичайними (кожен схильний до залежності до їх персони)
Вчені пояснюють, що ваш колір очей може розповісти про вас
Світ, щастя і спокій в старому будиночку краще, ніж життя з алкоголіком в квартирі зі зручностями
Банановий рулет без борошна. Дуже швидко, дуже смачно, дуже витончено!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Перекис водню для розкішного волосся і ще 14 секретів застосування
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
